Риторика Ющенка може посилити інфляцію

Мене вражає упередженість коментарів Віктора Ющенка про причини інфляції в Україні, так само як і невиразні відповіді уряду з цього питання.

Абсолютно очевидними є такі тези:

1. Інфляційні процеси в довгостроковому періоді є об`єктивними для світової економічної системи. Достатньо співставити купівельну спроможність провідних світових валют і індекси цін на товари сьогодні і, скажімо, 10 або 20 років тому. Наслідком цих процесів є зростання доходів населення і зміна структури споживання, що визначає попит на різні товари і послуги. Проблеми в конкретних національних економіках виникають тоді, коли інфляція стає наслідком випуску в обіг так званих «незабезпечених», емісійних грошей. Якщо, наприклад,  Центральний банк країни випускає в обіг додаткова маса грошей не забезпечена відповідним обсягом товарів, робіт або послуг.

2. Основними причинами нинішньої інфляції в Україні є такі чинники (за ступенем значущості): різке зростання вартості енергоносіїв (що становить близько 30% українського ВВП); обвал долара США і непорушність гривні щодо нього; різке зростання банківського споживчого кредитування за останній рік (більш ніж удвічі) поряд із зростанням реальних доходів населення, що забезпечує достатньо високий платоспроможний попит на товари і послуги (найбільш наочна ситуація з кількістю автомобілів, що купуються, попри вартість бензину); монополізація українського ринку і слабке антимонопольне законодавство; наведення ладу на митних кордонах.

Низький рівень продуктивності праці і зростання виробництва, в умовах глобального ринку, є не стільки чинником інфляції, скільки чинником рівня доходів населення і платоспроможного попиту.

3. Соціальні виплати населенню, за які критикують уряд, через незначність обсягів не є чинником інфляції, а забезпечують хоч якийсь захист малоімущих верств населення. Навпаки, згортання соціальних виплат спричинить перехід значної частини населення за межу бідності. Тим більше, що уряд проводить виплати не за рахунок емісії, а за рахунок реальних доходів бюджету. 

З викладеного з усією очевидністю випливає, що основні важелі зниження інфляції знаходяться в руках Національного банку, вплив на який має саме Президент.

Що ж до антимонопольної політики і зростання продуктивних сил, то рішення цього питання вимагає консолідації політичних еліт і державних органів, що наразі видається малоймовірним.

Продовження риторики Президента і опозиції може поглибити ситуацію, породивши в країні інфляційні очікування, стимулювавши надмірний попит на товари, що також стає одним з чинників інфляції.

Олександр Притика, президент «Агентства інвестиційного менеджменту»