Київ призначив Москві відплату

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на своєму засіданні минулого вівторка дала доручення профільному міністерству підготувати звернення до Росії з вимогою про відшкодування Україні збитків у розмірі близько 1,5 млрд. доларів. Такими розмірами Київ оцінює збиток, завданий йому в результаті потрапляння нафтопродуктів у Чорне море в акваторії Керченської протоки унаслідок корабельної аварії російського танкера в листопаді минулого.

Прес-служба уряду, зокрема, уточнила, що українська сторона має намір підготувати вимогу до Росії про стягнення збитків у розмірі 1,428 млрд. доларів, а також збитку у розмірі більше 88 млн. гривень (17,6 млн. доларів), яких було завдано «земельним ресурсам Криму». Причому, претензії будуть пред`явлені не конкретній компанії судновласникові, а державі Росія.

Держкомісія, головою якої є перший віце-прем`єр-міністр, також доручила Міністерству транспорту і зв`язку спільно з Міністерством охорони навколишнього середовища, МНС і Радою міністрів Криму вжити термінових заходів з утилізації небезпечних відходів (пісково-мазутної суміші), що знаходяться на території Керченського морського торгового порту і в районі прибережної морської смуги Арабатської стрілки. При цьому Олександр Турчинов наголосив, що головним завданням комісії є не тільки забезпечення ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, але і вживання заходів для уникнення їх надалі.  А глава уряду Юлія Тимошенко в середу заявила про намір створити комісію для розробки «плану невідкладних заходів по очищенню Керченської протоки».

На згадану жорстку заяву Києва майже відразу надійшли коментарі з Москви. «Ми ще не знайомі з сенсом позовної заяви. Коли побачимо конкретні матеріали, вивчатимемо вимоги української сторони», - сказав, зокрема, в середу заступник глави Росприроднадзора Олег Мітволь. І повідомив, що на даний момент його відомство зосереджене на підготовці до судового процесу щодо відшкодування збитків від розливу нафти, що стартує через місяць у Санкт-Петербурзі .

Проте при цьому Мітволь заявив, що Індержстрах готовий виплатити по страховці лише до 16 млн. рублів (це - близько 0,7 млн. дол.). Суму ж, названу вище, російська сторона збирається вимагати до оплати від міжнародного фонду, що займається виплатами збитків від розливів нафти. Відносно ж тієї обставини, що українська сторона збирається пред`явити позов не до судновласника, а до держави, заступник керівника Росприроднадзора вважає, що «правових підстав для пред`явлень позовів до Росії, а не до судновласника немає». «Це суто піар України», - висловив свою оцінку Мітволь.

Таким чином, можна сміливо стверджувати, що проблема виплати Москвою збитку, завданого Києву в зв`язку техногенною катастрофою у Керченській протоці минулого року, вирішуватиметься дуже важко. У свою чергу оголошений українською стороною розмір компенсації став для Росії, поза сумнівом, вельми неприємним сюрпризом.

Проте Україна має досить вагомі козирі в майбутньому судовому процесі, про що в російському уряді, певна річ, знають. Нагадаємо про трагедію, що сталася в Чорному морі біля українських берегів і про дивовижні факти, що спливли потім, і які пояснюють справжню причину корабельної аварії.

У листопаді минулого року під час сильного шторму в Керченській протоці і Чорному морі 12 суден зазнали аварії і чотири судна затонули, а у воду потрапили тисячі тонн мазуту і сірки. З 12 суден, які зазнали аварії, 8 були російськими. Особливо сильно постраждав російський танкер «Волгонефть-139», який стояв на якірній стоянці в Керченській протоці поблизу порту Кавказ (Краснодарський край) і який розламався навпіл. В результаті розлому носова частина танкера залишилася стояти на якорі, а кормову частину разом з 13 членами екіпажа віднесло на мілину. Через розлом танкера в море потрапили близько 2 тисяч тонн мазуту, що і стало причиною збитку, який Україна оцінила зараз у 1,5 млрд. доларів.

Але як з`ясувалося пізніше - і в цьому полягатиме могутній козир Києва на майбутньому суді - головною причиною унікальної катастрофи був не шторм (судна не мають переламуватися в морі ні при якому штормі). Виявилось, що танкери типу «Волгонефть»  настільки старі і їх корпуси до такої міри зношені, що експлуатація цих судів давно вже становила загрозу. Аварія, подібна до тодішньої поблизу Керчі, була, можна сказати - «плановою».   Катастрофа сталася б якщо не в листопаді 2007 року,  то трохи пізніше, і якщо не з «Волгонефтю-139», то з іншим російським танкером цього типу під іншим бортовим номером.

Як українська, так і російська сторони зайнялися після катастрофи розслідуванням, і відкрилася вельми неприваблива для Москви картина. З`ясувалося, що танкери типу «Волгонефть» будувалися в період 1967 - 1980 рр. у Болгарії і Росії (на Волгоградському суднобудівельному заводі) - всього 140 суден, їх середній вік зараз складає більше 30 років.  Вже багато років тому експерти зробили висновок, що експлуатаційний знос корпусних конструкцій цих танкерів визначив цілу низку негативних явищ, таких як зниження характеристик міцності корпусу, залишкові деформації, «вантажотечність» і «водотечність» (просочування вантажу або баластної води через тріщини вантажних танків) і інших, за наявності яких судна повинні виводитися з експлуатації для ремонту корпусних конструкцій. Причому, про все це було чудово відомо ще в 2002 році керівництву групи компаній «Волготанкер» - на той момент найбільшому в Європі транспортному об`єднанню, що працює у галузі перевезень наливних вантажів і забезпечує 70 % ринку транспортувань нафтоналивних вантажів водним транспортом у Волзько-Камському басейні і не менше 10 % російського експорту темних нафтопродуктів. До речі, транспортний флот цієї компанії налічував на той момент 120 танкерів типу «Волгонефть», 38 танкерів інших типів, 57 нафторудовозів і 108 нафтоналивних барж з необхідною для їх транспортування кількістю буксирів. Проте потім справи цієї структури йшли все гірше і гірше, і в березні нинішнього року «Волзьке нафтоналивне пароплавство «Волготанкер»» (так зараз називається ця компанія) було визнане банкрутом.

В цілях максимального зниження ризиків забруднень, підвищення безпеки судноплавства і ефективності перевезень, на початку 2002 року, після детального аналізу результатів економічних розрахунків, в ГК «Волготанкер» була розроблена програма реновації корпусів танкерів типу «Волгонефть».  Суть якої полягала в повній заміні зношених об`ємних корпусних конструкцій подвійного дна і подвійних бортів судна на всьому протязі вантажної зони на нові.

Програма реновації почала практично здійснюватися в 2003 році - відремонтовано було 6 суден. На наступні роки компанія «Волготанкер» планувала продовжити цю програму, довівши кількість суден, які підлягають реновації, до 10-12 в рік. Всього в найближчі 5-6 років планувалося провести реновацію близько 70 танкерів типу «Волгонефть».

Виходячи з цієї інформації зрозуміло, що на кінець минулого року в експлуатації знаходилося до 100 танкерів «Волгонефть», у яких не був проведений капітальний ремонт корпусів.  Але, не дивлячись на те, що якості міцності за 30-40 років їх роботи опинилися істотно ослаблені (корозія металу, втома металу і інше), значна частина з цих суден, які дихають на ладан, курсувала зі своїм небезпечним вантажем по Чорному і Азовському морях (а також по річках Волга, Дон і Кама).   І перший, давно очікуваний фахівцями, «сюрприз» піднесла в листопаді 2007 року «Волгонефть-139».

Думається, у російської сторони не знайдеться переконливих контраргументів для міжнародного суду.  Винні, безперечно, не тільки і не стільки судновласники, і у них, природно, не знайдеться таких грошей на відшкодування збитку, які вимагає зараз Україна. Головну відповідальність за експлуатацію зношених танкерів повинні понести державні контролюючі органи Росії - тобто, російський уряд. Який не вжив належних заходів, що дуже сильно обтяжує провину Москви.

До вищесказаного хочеться ще додати, що навряд чи Україні потрібно погоджуватися на проведення судового процесу в Санкт-Петербурзі. Напевно Києву варто було б наполягати, щоб суд проходив не в Росії, а в одній з європейских держав.

Що стосується розмірів позова, то 1,5 млрд. доларів, звичайно, доволі значна сума, яка Україні буде дуже доречна. Але вона не уявляється завищеною. Більш того, у випадку, якщо в найближчі місяці біля узбережжя будуть все частіше спливати плями мазуту, і це спричинить зменшення кількості відпочивающих у Криму у сезон відпусток, українська сторона матиме підставу перерахувати розмір збитку в бік ще більшого підвищення…

Юрій Глухов