Янукович тепер грає за Тимошенко?

Схоже, що лідер ПР з двох можливих «союзників» вже вибрав сильнішого. Інакше як пояснити останні вчинки регіоналів, які начебто «б`ють» всіх ворогів без розбору, але вцілюють все частіше в Ющенка...

Ярослав Сухий і Володимир Яворівський за трибуною під час засідання Верховної Ради. Київ, 6 березня

Інформаційно насичені передсвяткові дні принесли відразу три неприємні сюрпризи. По-перше, заледве розблокована Верховна Рада знову загнала себе у пастку, так і не зумівши прийти до єдиного знаменника в питанні про те, з кого саме і в якому порядку варто знімати недоторканність. По-друге, Партія регіонів вийшлаіз створеної за ініціативою Ющенка Національної конституційної ради. По-третє, заява самого Віктора Ющенка, який, виступаючи перед журналістами в Душанбе, назвав «винятковою брехнею» те, як Юлія Тимошенко виклала суть його газових домовленостей  з Президентом Росії Володимиром Путіним.

Почнемо по порядку – з розблокування парламенту. Ніхто і не сумнівався, що основний ініціатор «повітряного шоу» – Партія регіонів – спробує представити ситуацію як своє досягнення на ниві напоумлення коаліції в «правильному» розумінні просування до НАТО. Навіть якщо залишити осторонь питання про те, що від «листа трьох» ніхто не відрікся, все одно доведеться констатувати, що цього разу регіонали в свій схильності до самолюбування зайшли дуже далеко.

Бог з нею, з цією грішною ухвалою по НАТО. Врешті-решт, всім було зрозуміло, що вона вирішує питання не сьогоднішнього дня. До того ж елементарний арифметичний підрахунок наочно демонстрував, що протягнути через парламент жорстку ухвалу у ПР з комуністами просто силоньки не вистачить, а домовлятися про голоси з коаліцією і блоком Литвина – значить, неминуче вихолощувати формулювання.

Зараз проблема в іншому – регіонали, окрилені тим, що вони самі називають «перемогою», абсолютно випустили з уваги, що непрацездатна Рада стає серйозною загрозою для них же. Зараз вони готові до вкрай різких вчинків, на зразок виходу з Конституційної ради. А може, і до другої хвилі блокування?

При чому тут Конституційна рада? Для Віктора Ющенка зараз життєво важливо зміцнити  президентську вертикаль влади. А для регіоналів, очевидно, – не допустити значного домінування Юлії Тимошенко.

Не менш очевидно і інше: у існуючому парламенті написати необхідні зміни до Конституції – абсолютно нереально. Максимум, чого зможе добитися Президент на цьому терені, – це одержати обтічний набір фраз, отримати практичну користь з яких буде украй важко. Якщо не неможливо в принципі.

Віктор Ющенко

Від Конституційної ради можна було б добитися більшого. Проте її рішення повинні «освятити» своєю присутністю всі політичні партії, представлені в Раді. Вихід регіоналів з Конституційної ради ставить під загрозу саму реалізацію ідеї Ющенка. Це, у свою чергу, додатково ослаблює позиції Президента, чим, зрозуміло, не забуде скористатися прем`єр.

Якщо виходити з інтересів системи «заборон і противаг» (яку так ненавиділи в епоху Кучми і про яку зараз заговорили вже політики-демократи як про необхідну деталь ефективного державного механізму), вихід ПР з Конституційної ради був першим кроком Януковича, який може привести до істотного зсуву центру впливу в «українському трикутнику».

Наступним кроком став п`ятничний вибрик у Верховній Раді, коли Партія регіонів ультимативно наполягала на розгляді саме їх законопроекту про зняття недоторканності. Нагадаємо, що він відрізняється від «коаліційного» тим, що позбавляє недоторканності як нардепів, так і суддів і Президента. Більшість бажала б зняти недоторканність тільки з депутатів. Звичайно ж, мова ультиматумів до добра не довела. Ні один, ні другий проект не набрали достатньої кількості голосів навіть для включення до порядку денного.

З одного боку, логіка регіоналів зрозуміла – необхідно позбавити президентську посаду більшої частини її «привабливості» з тим, щоб гарантувати основну напругу боротьби за пост прем`єра. А там персона призначенця залежить не від думки виборців, а від волі Президента і Верховної Ради. Пробачте за цинізм, у своєму колі куди як простіше домовитися, і регіонали це розуміють нітрохи не гірше за всіх інших.

Але з іншого боку – це був украй необачний вчинок. Більш того, він зміцнив підозри в тому, що Віктор Янукович змирився з «відлученням» від влади (скажімо так, на найближчий час), і з двох можливих союзників почав підігравати сильнішому – Тимошенко.

Віктор Янукович

Особистий рейтинг Януковича як лідера політсили, що не побажала зняти недоторканність хоч би з себе, вже якщо не вийшло зі всіх разом, неминуче знизиться. А це ще більше зміщує баланс в «українському трикутнику» на користь Тимошенко і Ющенка. Але більше все-таки Тимошенко. Як додатковий «бонус» під загрозою знову виявляється працездатність парламенту.

Парламент, який постійно перебуває під загрозою блокування, є центральною ареною в грі, що ведеться зараз. Нехай прем`єр і не може проводити необхідні для неї закони... Поки що Юлія Володимирівна чудово обходилася розпорядженнями Кабміну. Та і в «газовій війні», яку вона зараз веде з Секретаріатом Президента, Тимошенко відчуває себе непогано. А ось Ющенку без підтримки третьої сторони буде важко.

У п`ятницю дійшло до того, що Президент зняв гриф «таємно» з власного указу "Про затвердження директив делегації України на переговори з Російською Федерацією з питань переходу на прямі схеми співробітництва у газовій сфері". До речі, абсолютно незрозуміло, навіщо взагалі знадобилося що-небудь засекречувати в питанні, яке і Президент, і прем`єр, як випливає з їх заяв, прагнуть зробити чи не найпрозорішим за всю історію існування незалежної України. Але річ не в цьому.

Сам Віктор Андрійович назвав такий свій крок «безпрецедентним» і заявив, що «вимушений це зробити тільки з однією метою: щоб український журналіст і український громадянин знав дійсну позицію Президента, а не викривлену або тенденційну, як вона висловлюється в листуванні певних ділових осіб України».

У тій же заяві є і думка Президента щодо останнього листа Тимошенко з газових питань: «Мені прикро за такий характер відносин. Це не моя політика, і хотів би від неї відмежуватися. Той, хто хоче працювати на Україну, я переконаний, знаходить способи не піаритися, а вирішувати питання». Як мовиться, неозброєним оком видно, що така риторика – не типова для Ющенка. Віктор Андрійович, як показує практика, переходить на подібний тон тільки в крайніх випадках: коли до межі роздратований або опинився у вельми складній ситуації.

Теоретично в питанні «газового» протистояння з Кабміном Президент міг би одержати допомогу від Верховної Ради, у якої серед іншого є можливість зажадати від прем`єр-міністра повного звіту про те, що, власне кажучи, відбувається в газовій сфері. Напругу це навряд чи зніме.

Але, як мінімум, можна було б спробувати примусити Тимошенко відкрити всі «газові козирі» в сесійному залі одним махом, а не використовувати їх поодинці в листуванні з людьми Віктора Балоги. Зрозуміло, це спровокувало б вал коментарів і з одного, і з другого боку конфлікту. Зате дозволило б істотно скоротити час самої перестрілки, – а це вже питання особистого рейтингу як Президента, так і прем`єра. Причому, чим більше затягується листування, тим більше шансів у Тимошенко. Уже вона-то в тому, що вітчизняний політикум з якогось непорозуміння вважає «відкритою дискусією», уміє завжди стати на «несправедливо скривджену» сторону, що традиційно викликає більше співчуття в українців.

Юлія Тимошенко

Шанс викликати Юлію Володимирівну «на килим» був. У понеділок цього зажадала Партія регіонів устами Тараса Чорновола: «наша принципова позиція – в перший день відновлення роботи Верховної Ради в терміновому порядку заслухати уряд із цього приводу (борги, газові договори і схеми. – Авт.)». А у вівторок цю ідею підтримали в НУ-НС. Однак на той момент «видавити» з Тимошенко всю правду щодо того, з якої причини Кабмін зчепився з Секретаріатом (або Секретаріат з Кабміном) не було можливості – Рада була заблокована. Після розблокування про це чомусь взагалі ніхто не згадав. Якщо ж регіонали в черговий раз займуть «принципову позицію», наприклад, з питання зняття депутатської недоторканності, у Тимошенко автоматично з`явиться можливість ще невизначений час вести гру з Секретаріатом Ющенка за своїми правилами, які її, мабуть, влаштовують.

Так на чиїй же все-таки стороні грають регіонали? Чи всі їх промахи за останній тиждень треба розглядати як «ведмежий» стиль поведінки за мотивами байки дідуся Крилова? Хай пробачать нардепи авторові пряму цитату: «Хотя услуга нам при нужде дорога, Но за нее не всяк умеет взяться: Не дай бог с дураком связаться! Услужливый дурак опаснее врага…»

Олена Перегуда