Темношкірому пастору Аделаджі соромно за Україну та українок

Одна справа дивитися, як собаки паруються на вулиці, але мені пропонують дивитися те саме й за гроші, – обурювався пастор... – Лайно подано, сідайте, будь ласка, жерти... Нездоровий секс був моєю проблемою...

Учорашня прес-конференція темношкірого пастора Сандея Аделаджі з церкви «Посольство боже» й решти жовто- та білошкірих отців дуже нагадувала проповідь. Усі вони виступили проти “першої української еротичної мелодрами”, яку з дня на день збираються запускати в прокат.

Старший пастор церкви ”Посольство Боже” Сандей Аделаджа

Старший пастор на прес-конференцію прийшов з великою кількістю охорони: мав власних п’ять охоронців та ще стільки ж представників спецпідрозділу «Ягуар». Як пояснив сам Аделаджі, він непокоїться за власну безпеку, бо в Україні, як відомо, панує расизм, ну і, звісно, аби в залі в нього не жбурляли бананами.

– Здраствуйте колеги, – звернувся пастор до преси. – Я кажу вам “колеги”, бо сам я теж журналіст за освітою, хоча за велінням долі займаюся зовсім іншою журналістикою – пропагандою позитивних цінностей, проповідуванням євангелія Ісуса.

Як пояснили учасники прес-конференції, справа не тільки в еротичних фільмах – це лише хороший привід затаврувати антиморальність, яка панує в українському суспільстві.

– Ми сьогодні зібрали вас, бо дуже хвилюємося за суспільну мораль нашої країни (України. – Авт .), – сказав африканець українцям. – Я як українець за вибором, а не за народженням, можу сказати, що це мене теж стосується, бо я відповідальний за тисячі людей, які є прихожанами нашої церкви.

Напевне, для більшого ефекту пастори привели на прес-конференцію самих прихожан, які весь час підтакували своєму наставникові з краю бананів і час-від-часу кидали фрази про моральне падіння українського суспільства.

Аделаджі повідомив, що багато їздить за кордон і часто йому стає соромно за Україну, бо вона славиться у світі тільки своїми дівчатами-проститутками.

– Україну сьогодні за кордоном сприймають як постачальника проституток. Я представляюся, що я з України, а мене запитують: «А як там ваші дівчата?» Іноземці сідають у літак у п’ятницю і їдуть сюди, бо тут дешевий секс.

Мені ж стало соромно за себе, за нашу країну, за нашу владу, що якийсь, з дозволу сказати, проповідник, який виховувався відомо в яких землях, береться повчити нас моралі, та ще й стверджує, що йому за нас соромно.

– Я вже не можу дивитися українське телебачення, – зізнався він. – Складається враження, що країну хтось спеціально отруює. Жінки вже не виглядають гідно, вони не такі, яких потрібно поважати, вони просто виглядають як товар, виставлений на показ.

Далі з вуст пастора звучала антиреклама якогось там кіно, яка виглядала насправді як 100-відсоткова реклама, тож від неї я, звісно, утримаюся.

Аделаджі смакував слівцями «лесбіянки” та “гомосексуалісти» й, вимовляючи їх, аж прицмокував губами.

Звісно, жоден з учасників конференції не дивився того фільму, усі їхні аргументи будувалися на висловлюваннях про нього інших людей.

– Режисер фільму Роберт Кромбі, – демонстрував дивовижну обізнаність пастор, – каже: “Моє кіно про ерос”, – але це – безумство! Давньогрецькі лікарі навіть ставили навіть такий діагноз – “ерос”. А чому він свою Англію не отруєю цими еросами?

«Посли» почергово (схоже, так передбачалося “антирекламним” сценарієм) називали фільм «брудом».

– Як би цей бруд не подавали, він усе одно залишається брудом, – заявив один з білошкірих пасторів. – У фільмі робиться акцент на брудному сексі, про це промовляє сама назва (пастор з огидою вимовив назву фільму. – Авт.). Тож ні про яку любов тут не йдеться. Хіба що про любов до гріха, до збочення. Але одна справа дивитися, як собаки паруються на вулиці – це хоча б безкоштовно, – а тут мені кажуть дивитися те саме й за гроші (чуючи це, Аделаджі заливався реготом. – Авт .). Моя оцінка така: лайно подано, сідайте, будь ласка, жерти...

Сандей Аделаджа

– Тим більше на 8 Березня, – додає Аделаджі, – у день, коли жінки мають бути в пошані, коли чоловіки повинні виявити до них респект. У мене є дочка й четверо синів, – додав він. – І навіщо мені цей бруд зливати в мій дім? Чому на мене щодня здійснюється терористична атака?

Мене, зізнатися, теж обурює наше телебачення. Я його дивитися не можу переважно через засилля низькопробних російських серіалів, за входження яких в український телеефір платяться величезні тіньові гроші. Але причому тут “українська еротика”? Де її знайшли?

– Ми зібрали 20 тисяч підписів на заборону цього фільму, – пафосно й “антирекламно” (насправді – зовсім навпаки) заявив один з пасторів. – Ми звертаємося до Президента України як до гаранта Конституції, аби він юридично припинив загнивання суспільства. У нашій країні не буде ніякого гомосексуалізму і лесбіянства! На ноги піднімуться мільйони людей!

– Кажуть, що особи, котрі виступають проти еротики, самі мають проблеми зі статевим життям, – запитав хтось із журналістів у велебних пасторів. – Чи займаєтеся ви сексом, коли востаннє це робили і по скільки разів на тиждень?

Відповів пастор на ім’я Павло Федоров:

– Хоча в мене п’ятеро дітей, проте запевняю вас, у своєму житті я займався сексом не п’ять разів. Саме нездоровий секс був однією з моїх проблем, яку Бог допоміг мені вирішити. Свого часу навіть дружина мене не задовольняла, доводилося вдаватися ще інших способів, аби якимсь чином впоратися з тими пристрастями, які в мені вирували. Багато чоловіків соромляться говорити про порнографію, про мастурбацію, а мені Бог допоміг позбутися цього, допоміг мені нормально займатися сексом із дружиною. Секс у шлюбі – нормально. Його бог створив, це бонус, приз за хорошу поведінку.

У залі зовсім “випадково” опинився згадуваний режисер Роберт Кромбі, який попросив пасторів “не ображати його творчість”.

– Я прийшов захистити своє кіно, – сказав режисер. – Ерос – це форма кохання, і люди, які хоча б раз кохали по-справжньому, розуміють таку його форму. Ви не маєте права так засуджувати мою творчість, так її карати, ви ж навіть не бачили фільму.

– Ви використовуєте творчість, аби розбещувати дітей, – парирував хтось із сектантів.

Тут-таки “випадково” виявилися генпродюсер фільму Артур Новиков та директор Ялтинської кіностудії, на якій знімався фільм, Олег Малишевський. Вони праведно обурювалися пасторськими оцінками...

Старший посол наказав охороні негайно вивести їх із зали. Журналісти, звісно, побігли за творцями фільму, залишивши проповідників обурюватися у власному колі.

Пороте деякі прихожани «Посольства божого», котрі, очевидно, нічого не знають про рекламну індустрію, вибігли слідом, викрикуючи:

– Скоро всі чоловіки стануть гомосексуалістами, а жінки лесбіянками.

Я не мала сумнів, що вся ця театралізована акція була добре спланована й продумана наперед. Проте в коментарі УНІАН пан Малишевський запевнив, що виробники кіно начебто справді дізналися про прес-конференцію випадково й вирішили, що “гріх не скористатися такою можливістю ще раз про себе не нагадати”. Пообіцяв, що вони збираються подавати до суду позов на пасторів, для цього вся “проповідь” була відзнята на відео.

– У цих людей так багато ненависті... – сказав англійський режисер. – Коли вони говорять про лесбіянок і гомиків, то говорять про наших родичів і друзів. Так не можна! Це хіба по-християнськи?

– Цей фільм абсолютно не пропагує ні лесбійських відносин, ні гомосексуальних, у ньому йдеться тільки про любов – таку, яка вона є, – піарився перед журналістами пан Новиков. – Цю історію написала сама Сафо. Вона вважається одним з геніальних авторів любовної лірики.

Зліва направо - продюсер фільму ”Сафо: любов без меж” Артур Новіков та пастори церкви ”Посольство Боже” Армен Мовсісян та Сандей Аделаджа розмовляють після прес-конференції

Невдовзі на вулицю повиходили пастирі, їх ще раз запросили на кіно, пообіцявши прислати по них машину, проте хранителі моралі заявили, що не мають на це часу.

Акція, судячи з усього, вдалася.

Ксеня Лесів