В’ячеслав Кириленко: Президент опирається саме на нашу фракцію, і ми це цінуємо

Я не чую обміну “люб’язностями” між Секретаріатом і прем’єром... Хто говорить про ляпас Луценка Черновецькому, той відвертає увагу від того, що діється в Києві.... Інтерв’ю

Лідер партія “Наша Україна”, голова парламентської фракції “Наша Україна – Народна самооборона” В’ячеслав Кириленко дав перше інтерв’ю після дострокових виборів у Верховну Раду.

Я НЕ ЧУЮ ОБМІНУ “ЛЮБ’ЯЗНОСТЯМИ” МІЖ СЕКРЕТАРІАТОМ І ПРЕМ’ЄРОМ

Пане Кириленку, Вам доводиться будувати фракційну роботу, коли Президент перебуває в інформаційному протистоянні з прем’єром, а окремі члени Вашої фракції – у протистоянні одне з одним. Чи вдається вам контролювати фракцію?

У нас демократичне середовище, мова йде не про контроль, а про пошук спільних рішень у дискусії з всіх питань. Інколи це гарячі дискусії, але в нас не може бути інакше, бо ми – відкрита, прозора і демократична сила. Ми ніколи не приховували від країни ті дискусії, що велися всередині спочатку партії “Наша Україна”, а потім блоку “Наша Україна – Народна самооборона”. На попередніх етапах вони стосувалися створення демократичної коаліції, на цьому етапі – стабілізації коаліції, забезпечення її довготривалого та ефективного існування.

А середовище всередині фракції завжди було непростим. Мене було обрано керівником фракції у грудні 2006 року – ми тоді перебували в жорсткому протистоянні з Блоком Юлії Тимошенко, мали за плечима дві невдалі спроби створення демократичної коаліції, а потім – так званої “широкої коаліції”, і проти першої, і проти другої виступала частина членів фракції.

Мені довелося вибудовувати все з самого початку, але вже 5 лютого минулого року було підписано заяву про спільну опозиційну діяльність між “Нашою Україною” та БЮТ, потім – угоду про об’єднану опозицію.

Тож труднощі були завжди, ми долатимемо їх і нині.

Як складаються відносини з тими, хто відмовлявся підписувати коаліційну угоду?

Нормально, немає жодних ускладнень. Вони ж підписали її, є більшість і коаліційний уряд. Вони мені казали, що в них не було “нічого особистого”. Я це сприймаю. Головне, що країна відновила той рух, який був започаткований у 2005 році.

У нас демократична фракція, утім, є субординація. Ми виконуємо всі зобов’язання, які взяли на себе перед виборцями. Насамперед – створення демократичної коаліції. Цього разу кілька людей не хотіли створювати демократичну коаліцію, та ми зуміли їх переконати. Хоча інколи вони були занадто публічними в цьому своєму небажанні.

Дискусії можуть іти в різних напрямках, кожен має право на свою думку та на своє слово, але якщо чинитимуться дії, котрі суперечитимуть виборчій програмі блоку й угоді про створення демократичної коаліції, то вони будуть належним чином оцінюватися і буде вжито санкцій.

Не так давно Ви публічно відмовилися від посади спікера, до чого Вас змусила позиція Президента... Як він Вам висловлював аргументи?

Наші розмови з Президентом завжди були конструктивні. Я не хочу вдаватися до деталей... У нас були дискусії... Але це були щирі розмови з метою досягнення результату. Фракція була налаштована на результат, Президент – тим більше, і ми досягли цього результату.

Яка різниця, що відбувалося протягом створення коаліції та обговорення кандидатури на посаду Голови Верховної Ради? Це для виборця не має жодного значення, виборці хотіли, щоб демократи об’єдналися, створили коаліцію й усунули тих, кому довіри надано не було. Ми це зробили. Хто при цьому став Головою Верховної Ради, хто – головою фракції, – це питання другорядні. А емоції, які при цьому в когось виникають, для серйозних людей мають бути предметом їхнього внутрішнього світу.

Чи відбивається на роботі фракції, настроях депутатів те, що Секретаріат Президента та прем’єр-міністр обмінюються месиджами, у тональності яких щоразу відчувається роздратування?

Ми – президентська фракція. Тому робитимемо все, щоб відображати погляди Президента в нашій повсякденній парламентській роботі. Також ми дбатимемо про довготривалість та ефективність коаліції. Повторення помилок 2005 року не може бути. Блок складається з кількох сил, а кожна сила – з кількох партій. І кожна партія – це відомі люди, тому «притирки» складні, але вони відбуваються. Почала діяти рада коаліції – а це по одинадцять представників з кожного блоку. І рада обговорює всі найбільш принципові політичні питання, причому за участі Голови Верховної Ради та прем’єра. Ми створюємо механізм координації на рівні Президент – Кабінет міністрів – правляча коаліція. Усі ці механізми працюватимуть регулярно та системно, і ми сподіваємося на результат. Хоча, якщо хтось має на меті вкоротити віку коаліції, то це стане дуже швидко видно. А якщо мова йде про дискусії з деяких принципових питань усередині більшості, то я вас запевняю: рішення завжди буде знайдено.

Слухаючи вас – вірю у єдність демсил, а слухаючи обмін “люб’язностями” між Секретаріатом Президента та Юлією Володимирівною – сумніваюся у стабільності уряду та демократичної коаліції...

Я, як ви кажете, обміну “люб’язностями” не чую. Я чую оприлюднення позиції голови держави, які прем’єр-міністр повинна враховувати. У них налагоджено нормальний діалог, вони зустрічаються по кілька разів на тиждень, практикуються формат щотижневих нарад прем’єра й Президента. Зараз коло учасників розширене, щоб забезпечити з боку парламентської коаліції прийняття рішень, які узгоджувалися на рівні Президента та прем’єра.

А на чий бік схиляється фракція в питаннях приватизації – прем’єр та Президент мають дещо відмінні позиції?

Для цього за результатами останньої наради в Президента за участю представників уряду, фракцій коаліції створюється робоча група, яка напрацює єдиний підхід до способу, механізму та забезпечення прозорості й конкурентності в приватизації найбільш резонансних об’єктів. Це питання розгляне РНБО, після того уряд ухвалить остаточне рішення й передасть у парламент відповідний законопроект, який унормує деякі механізми приватизації. Такі питання виникатимуть і надалі.

Між іншим, у європейських країнах коаліційні угоди ще більші, ніж наша. Вони передбачають усе до найменших деталей. У нас деталізована коаліційна угода, але все одно це наш перший досвід. Брак такого досвіду визначатиме відмінності в підходах у деяких принципових питаннях. Та якщо буде добра воля обох сторін, то всі питання вирішуватимуться, бо ми зробили набагато складнішу справу – ми домоглися дострокових виборів і створили демократичну коаліцію.

КОЛИШНІМ ПРЕЗИДЕНТАМ НЕ ЧИНИЛИ ОПОРУ, БО ВОНИ ЛИШЕ ІМІТУВАЛИ ДІЯЛЬНІСТЬ

Якщо проаналізувати політичні статті за останні місяці, то доволі часто можемо зустріти порівняння Балоги з Медведчуком. А Віктора Ющенка навіть порівнюють з пізнім Кучмою. Наскільки справедливими є такі аналогії?

Думаю, це журналістські порівняння... Балога – це не Медведчук, Балога – це Балога. І він зробив багато для зміни ситуації в країні. А Президент, починаючи від перших днів свого перебування на посаді, чітко дотримується взятих на себе зобов’язань. Це моє переконання. Дехто схиляється до дискусії щодо цього, але на конкретних фактах та прикладах я можу переконати будь-кого.

Президентові дістався дуже складний час, коли ми практично почали перехід від радянської моделі до європейської. Президент зробив те, що він обіцяв: Україна рухається в напрямку до СОТ, Євросоюзу, НАТО, у напрямку лібералізації та дерегуляції економіки. Відтворення національних цінностей та національних святинь. Усе це зустрічає шалений опір.

Минулі президенти в цьому напрямку не рухалися, вони в кращому разі імітували діяльність. Тому й опору в них такого не було, натомість вони отримували спокійне перебування при владі. Ніхто не дозволяв собі критикувати їхні рішення. Президенти до Ющенка не перебували всередині суспільної дискусії, і не були такими відкритими. Тому він може вважатися європейським президентом, таким ми його і обирали. Якщо хтось розчарований, то нехай подивиться на факти.

Зі шпальт газет не зникла тема розчинення НУ–НС у лоні БЮТ, про те, що ваша фракція перетворюється на осередок блоку Тимошенко. Скажіть, чи правда, що навіть члени вашої фракції називають Юлію Тимошенко “мама”. І кого Ви вважаєте головним – “маму” чи “тата”?

Це неправильна постановка питання. Наша фракція – президентська. Президент спирається в парламенті саме на нашу фракцію, і ми це цінуємо.

А з приводу коаліції – то це складна конструкція. БЮТ – це БЮТ, “Наша Україна” це “Наша Україна”. Емоції, психологічні нашарування –на другому плані. Той, хто прагне бажання розвалити коаліцію подати під соусом якоїсь там “філії” БЮТ у “Нашій Україні”, той просто нехай назве речі своїми іменами й скаже, чого він хоче. Бо говорять про це ті, хто проти демкоаліції, хто відмовлявся підписувати угоду. Тепер у них виникла наступна теза. Пройде ця тема, виникне інша.

Я вважаю такий підхід непродуктивним та несерйозним.

Чи не вважаєте Ви, що Анатолій Гриценко, відійшовши від Президента, розпочав самостійну політичну гру?

А в нас сімдесят два самостійних політики у фракції. Просто Гриценко – це відома постать, і він майже три роки був міністром оборони. Я хотів би, щоб ми всі працювали в одному напрямку, оскільки роботи для кожного з нас і в країні дуже багато. Анатолій Гриценко очолює комітет з питань національної безпеки та оборони за квотою нашої фракції, і ми домоглися цієї посади для нього не без дискусій із БЮТ. Щонайменше дві фракції, які більші від нашої за чисельністю, жорстко претендували на цей комітет. Але я доклав зусиль, щоб людина, яка є компетентною в цих питаннях, очолила комітет.

Водночас я не думаю, що емоції мають домінувати над будь-ким із нас. Я переконаний, що взаємодія буде між усіма, і Анатолій Степанович – це та людина, до якої ми прислухатимемося, хоча, може, не завжди будемо з ним згодні. У тому числі і я мав з ним дискусію щодо Національної гвардії та недоторканності Президента. Після того ми виробили таку позицію: виступаючи за скасування недоторканності, ми можемо говорити про всіх, окрім Президента України. Він єдиний всенародно обраний, він – гарант державного суверенітету, територіальної цілісності й захисту прав і свобод людини та громадянина. Тому недоторканність для нього має залишитися, а депутати мають її позбутися – незалежно від їхньої фракційної належності.

До речі, коли до цієї теми додається ціла низка інших тем, – це означає, що дехто намагається замаскувати небажання скасувати депутатську недоторканність. У нашій фракції з цього приводу всі єдині. Тож ми закликаємо “регіоналів”, блок Литвина та комуністів виконати те, що вони слідом за нами обіцяли виборцям – скасувати недоторканність.

Щодо Національної гвардії, то ми вже давно прийняли на раді коаліції рішення про те, що голосуємо в першому читанні за всі законопроекти, які передбачені угодою. А в другому читанні можуть бути десятки застережень.

ХТО ГОВОРИТЬ ПРО ЛЯПАС ЛУЦЕНКА ЧЕРНОВЕЦЬКОМУ, ТОЙ ВІДВЕРТАЄ УВАГУ ВІД ТОГО, ЩО ДІЄТЬСЯ В КИЄВІ

Чи розглядалася поведінка Юрія Луценка, коли він дав ляпаса Черновецькому, у фракції, чи це знайшло якийсь відгук серед соратників по блоку?

Не розглядалась, але ми не тяжіємо до того, щоб спрощувати це питання, вдати, що винен у всьому Луценко. Ви подивіться, як зміщуються акценти: мовляв, у всьому, що відбулося в Києві, винен Луценко, тому що він дав ляпаса Черновецькому.

Луценко – лідер “Народної самооборони” й може з цілковитою впевненістю розраховувати на нашу підтримку. Якщо до нього є питання як до міністра, – то хай їх порушують. Хоча з моменту його призначення минув лише місяць.

Водночас у нас є претензії до Черновецького – і не про ляпас мова, а про розпродаж землі, про земельні рішення Київради, щодо яких є тисячі судових оскаржень. Тому ми ініціюємо створення Тимчасової слідчої комісії з розслідування діяльності міського голови Черновецького, і наполягатимемо, аби було проведено дострокові вибори Київської міської ради та київського міського голови. Тож усі розмови про ляпас спрямовані та те, аби відвернути увагу від того, що відбувається у Києві...

І Ви гадаєте, киянам удасться провести дострокові вибори мера?

Якщо буде воля двох сил коаліції, то вдасться. Крім того, не лише наші дві фракції виступають за дострокові вибори мера. Ми маємо спільників у всіх трьох опозиційних фракціях парламенту. Там триває прихована дискусія на цю тему. Якщо в нас є давно сформована позиція щодо мерів Києва й Харкова, то у фракціях меншості дискутується доцільність дострокових виборів мера Києва, і, гадаю, усі політичні сили дійдуть до того, що їх потрібно провести. Потім постане інше питання – підтримки на цю посаду єдиного кандидата від демсил. Безумовно, від нас має бути єдиний кандидат. Це стане серйозною, проте вирішуваною проблемою.

Члени вашої фракції заявили: якщо до 5 лютого опозиція не розблокує парламентську трибуну, то ви вживатиме адекватних заходів. Які заходи Ви вважаєте адекватними?

Я про це не говоритиму, давайте почекаємо 5 лютого. Якщо опозиція не схаменеться, то будемо приймати рішення, і обов’язково поінформуємо про це засоби масової інформації.

Зараз ведуться переговори з опозицією?

Останні переговори велися в понеділок. Думаю, у концентрованому вигляді розмови поновляться в наступний понеділок – перед самим відкриття сесії. 5 лютого Президент України має виступати перед Верховною Радою з посланням. Якщо навіть така подія стане предметом для блокування опозиції, значить, вони остаточно налаштовані на деструктивну роботу парламенту. Водночас я припускаю, що Президента може бути вислухано, після того може бути оголошено перерву, а в перерві знову трибуну заблокують. Я думаю, тоді ця ситуація стане предметом для ухвалення відповідних рішень фракціями коаліції.

Кажуть, для “Регіонів” предметом торгу та ціною розблокування є збереження за ними посади генпрокурора та голови Антимонопольного комітету?

Я не знаю, з ким “регіонали” на ці теми торгуються. Але з фракцією НУ–НС вони цього не роблять. У нас визначена позиція щодо відставки генпрокурора. Ми за відставку Медведька, і за призначення іншого генпрокурора. Щоб це була людина, яка може поставити прокуратуру на рейки законності, а не політичних замовлень. І ми маємо кандидатуру на посаду голови АМК. Це квота НУ–НС, опозиції тут немає що робити. Ми ж не претендували на цю посаду, коли нинішня опозиція була при владі. Ми розуміли, що ми програли. Але опозиція ще в понеділок отримала від нашої фракції пропозицію зайнятися конкретними речами. Є Рахункова палата, яка має жорстко контролювати діяльність Кабінету міністрів. Але їх це не цікавить. Є закон про парламентську опозицію, який готовий для ухвалення в другому читанні і в цілому. Відповідно до цього документа опозиція отримує цілий день у пленарному тижні для формування порядку денного лише своїми питаннями. Ми цілий день готові слухати лише законопроекти опозиції. Ясно, що за якісь із них будемо голосувати, за якісь не будемо. Але це їх також не цікавить.

Я в понеділок ці всі питання виніс офіційно на раду голів фракцій. Відповіді немає. Бо їх цікавить дестабілізація, вони сподіваються на розвал демкоаліції, переформатування і створення якоїсь там “широкої” коаліції. Так ось, я всіх запевняю: ми не створюватимемо ніякої “широкої коаліції”, не буде рішення фракції про будь-яку іншу коаліцію, окрім демократичної.

Хочуть нових виборів? Не буде – рік не можна їх проводити. Якщо рік блокуватимуть роботу, хай блокують, але тоді що скажуть люди і що буде з їхнім рейтингом?

Кажуть, що Жванія не став головою АМК, тому що Луценко посварився із Президентом...

Я не чув, що Луценко посварився з Президентом. Спитайте в Юрія Луценка. Рішення не було ухвалене, тому що Президент попросив коаліцію розглянути дванадцять законопроектів до ухвалення рішення з кадрових питань. І ми з цим погодилися, бо Президент пішов на поступки перед голосуванням за прем’єра і склад уряду і зняв питання першочергового голосування за закони.

 А коаліція брала на себе такі зобов’язання – спочатку голосуємо за пакет, потім обираємо прем’єр-міністра та уряд. Президент сказав: так, у вас кадрові питання, але прийміть закони. Ну, хай не дванадцять, а вісім-дев’ять принципових: скасування недоторканності, скасування пільг, закон про Кабмін, про державні закупівлі...

Люди, які вважаються “батьками” Конституції, вважають украй безвідповідальним формувати нову Конституцію і тим більше ухвалювати її на референдумі. Чи не краще було б удосконалювати її поправками?

Чому ви думаєте, що ми щоразу зможемо знаходити по триста голосів для поправок? Опозиція не проголосує просто з політичних міркувань... Навіть за хороші, необхідні для всіх поправки.

Конституція дуже сильно змінилася в грудні 2004 року. Те, що було закладено в частині організації діяльності влади, найменше кореспондується з інтересами простої людини. Там повний хаос, 2006–2007 роки це продемонстрували. Вдавати, що нічого не відбувається, – це плодити кризи. Тому Президент створив національну конституційну раду, і всі керівники фракцій підтвердили необхідність створення цієї ради. Усі без винятку, плюс громадськість, плюс правники. Вони напрацюють текст. Механізм ухвалення змін передбачений текстом Конституції.

Я думаю, що це має бути референдум щодо ухвалення нової Конституції взагалі, а не окремих її змін, але як буде насправді – вам зараз не скаже ніхто.

По-Вашому, референдум щодо ухвалення нової Конституції відбудеться до президентських виборів?

Це має відбутися до президентських виборів.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News