Що означає відкрите послання Путіна Президентові України?

Заяви Путіна не відповідають дійсності... Путін нагадав про себе і про свою місію захисту російськомовного населення на всьому світовому просторі... Спостерігається певна упередженість з боку РФ... Експертні оцінки

Вчора прес-служба Кремля оприлюднила листа Президента Російської Федерації Володимира Путіна українському Президентові Віктору Ющенку. Нагадаємо, що Віктор Ющенко в листопаді надіслав Путіну лист, в якому наголошував на утрудненнях, що виникли останнім часом у єдиної в Росії Бібліотеки української літератури, і закликав Путіна втрутитися в цю ситуацію. У посланні-відповіді голові української держави щодо діяльності в Москві Бібліотеки української літератури Путін зауважив, що взаємодія двох країн в гуманітарній області є важливою складовою стратегічного партнерства. Але «водночас саме на цьому напрямку у нас, на жаль, останнім часом виникли істотні розбіжності. Причому «ініціатива» походить не з Москви. Йдеться, перш за все, про своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзацію військових злочинців, що співробітничали з нацистами, розв`язану у ряді регіонів України «війну» з історичними пам`ятками і похованнями радянських воїнів-визволителів, посилення дискримінації російської мови, діяльність, спрямовану на розкол Української православної церкви. Ці недружні кроки вже захмарюють атмосферу відносин між нашими державами. Більш того, вони можуть завдати серйозної шкоди двосторонній співпраці на різних напрямах». 

Російські ЗМІ діагностували це послання так: Путін відчитав Ющенка. Що означає цей лист для українського Президента та наших двосторонніх відносин? Навіщо знадобився епістолярний жанр для спілкування двох президентів? І чи випадково, що воно було оприлюднене в день обрання прем`єр-міністра України? Це питання ми поставили експертам. 

Валерій Чалий, Центр Разумкова:

ЗАЯВИ ПУТІНА НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ

Згаданому обміну листами президентів передувала заява російського МЗС на цю ж тему і відповідь нашого МЗС. І те, що це питання піднялося на рівень Президента Росії, як і те, що воно переведене в епістолярний жанр, свідчить про те, що лист призначений для внутрішнього вживання в Росії і в Україні. Адже практика, коли деяким міждержавним проблемам надають якесь політичне забарвлення, трапляється вкрай рідко. І не прийнято, не дочекавшись офіційної відповіді, публікувати через ЗМІ своє послання від одного президента до іншого.

Але питання досить серйозно. Ви пам`ятаєте, що наш МЗС на першу аналогічну заяву російського зовнішньополітичного відомства відповів в іронічному тоні, зазначивши, що адекватну відповідь дасть спочатку громадськість, а потім вже офіційна влада. Така реакція – нерозуміння проблем у Росії. І ця позиція є справді небезпечною для двосторонніх відносин.

Які б аргументи не наводилися, але саме це послання Путіна підштовхне до загострення весь комплекс гуманітарних питань між Росією і Україною. Більше того, мені здається, що радикальні групи і в Росії, і в Україні отримали підстави до різких висловів, у тому числі і про відродження імперських амбіцій Росії. Це дуже небезпечно.

Багато що з того, що було підготовлене Президентові Росії і наводилося в аргументації листа, не має достатньої фактологічної бази. А окремі питання взагалі є внутрішніми питаннями України, і сама згадка їх свідчить про те, що емоції, пов`язані з віддаленням України, починають впливати на двосторонню співпрацю.

Свого часу Борис Єльцин виявив занепокоєння забезпеченням прав російськомовних театрів, бібліотек, ЗМІ. Це не виносилося на обговорення громадськості, не публікувалося в пресі, але українська влада підготувала довідки, обгрунтування, пояснення. Пам`ятаю, що я сам готував довідку, в якій стояли нулі напроти кількості українських театрів, українських бібліотек, українських шкіл в Росії. Коли цю довідку порівняно з ситуацією в Україні побачив Єльцин, він одразу віддав розпорядження припинити педалювати це питання.

Заяви про те, що в Україні посилюються русофобські настрої, не витримують ніякої критики. Дані досліджень, зокрема Центру Разумкова, свідчать, що це не відповідає дійсності. Росія вважається пріоритетним напрямом у зовнішній політиці України, а внутрішнім питанням забезпечення прав росіян в Україні, приділяється велика увага.

Якщо ідеєю листа було – дати певні сигнали офіційним представникам України (а за дивним збігом обставин цього дня формувався уряд), то я думаю, що це слід було зробити іншим шляхом. Наприклад, дати згоду на проведення міждержавної комісії Ющенко–Путін і задіяти при цьому відповідний підкомітет з державної співпраці. Зрозуміло, що Росія приділятиме наступного року найпильнішу увагу саме сфері культури, гуманітарній сфері. Але мені здається, що іноді за цим стоїть бажання відвернути увагу від проблем, які справді існують у важливих напрямах двосторонньої співпраці, економіці, енергетиці, питаннях безпеки. І це було б неправильно для стратегічного партнерства України й Росії.

Ми в Україні свої висновки зробимо.

Володимир Фесенко, політолог:

ПУТІН НАГАДАВ ПРО СЕБЕ І ПРО СВОЮ МІСІЮ ЗАХИСТУ РОСІЙСЬКОМОВНОГО НАСЕЛЕННЯ НА ВСЬОМУ СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

Думаю, такий обмін листами – це наслідок відсутності особистих контактів. Тому виникле тяжіння до епістолярного жанру. Думаю, що самий час і Віктору Андрійовичеві відповісти письмово. Крім того, я вважаю, що у Володимира Володимировича з огляду на те, що починаються президентські вибори, в яких він не бере участі, виникла нагальна потреба якимось чином нагадати про себе і росіянам, і українцям. І нагадати не тільки у зв`язку з виборами, а й у зв`язку з тим, що він все-таки поки що Президент Росії і прагне захищати інтереси росіян не тільки в Росії, а й за її межами.

А щодо тональності заяви, я думаю, що тут здійснюється банальна гра на розвиток теми «патріотизму» і теми «дискримінації» російськомовного населення України.

Я б не вбачав нічого особливого в тому, що лист був оприлюднений у день обрання Юлії Тимошенко прем`єром. Такі листи не готуються за одну годину, в Росії політика вже достатньо давно здійснюється в обов`язковому піар-оформленні. Причому, піар-оформленню надають дуже великого значення, це наперед підготовлені інформаційні операції. Тому навряд чи можна говорити, що подія пов`язана з обранням прем`єра. Скоріше, це випадковий збіг, тим більше що об`єкт звернення – Президент України, а не новий прем`єр.

Попередні листи російського МЗС на цю саму тему, оприлюднені раніше, були, свого роду, інформаційним розігрівом, а немовби головною подією мав стати саме лист Путіна. На жаль, настрої, критичні до українців, все ще сильні.

На Україні періодично відпрацьовують тему російського патріотизму. Отже йдеться про якусь інформаційну кампанію, яка має підігріти патріотичні настрої, нагадати, з одного боку, про велику місію захисту російськомовного населення на всьому світовому простору і, з іншого – про самого Путіна. 

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ:

СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ПЕВНА УПЕРЕДЖЕНІСТЬ З БОКУ РОСІЇ В ТРАКТУВАННІ НАШОЇ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Такі заяви виникають через те, що немає достатнього політичного контакту між лідерами держав. Ми, мабуть, недостатньо переконливо проводимо нашу політику в окремих гуманітарних питаннях. Напевно, недостатньо переконливі в питаннях історичної пам`яті, в питаннях шанування тих історичних подій, які мали трагічні наслідки для України.

І, звичайно, є певна упередженість з боку Росії в трактуванні нашої внутрішньої політичної ситуації і взагалі політики України. 

Записала Маша Міщенко

УНІАН в Google News