Рейдерство визнане найтиповішою суперечкою в судах України

Серед найбільш типових справ, які розглядають українські суди, є корпоративні спори, зокрема пов`язані з рейдерством.

Так резюмував дослідження правового ринку країни, проведеного «Юридичною газетою», заступник голови оргкомітету дослідження Вячеслав Бігун.

У теж час він зазначив, що у полі зору дослідників опинилися переважно «великі» суперечки – за комерційною ознакою.

«Такими ми називаємо суперечки, ціна предмету яких складає більше 1 млн. грн. Вони привабливі для юристів, враховуючи можливість отримання значних гонорарів», – додав В. Бігун.

Найбільш гучною справою за минулий рік він назвав «Справу 1+1» і суперечка щодо корпоративного контролю над ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Їм». З суспільно резонансних суперечок експерт виділив «Справу Гонгадзе», «Справу  Щербаня», а також суперечки, пов`язані з оскарженням результатів весняних виборів 2006 р.

«Цікаво, що всупереч тому, що абсолютна більшість учасників дослідження (а це, насамперед юристи фірм, які переважно представляють великі підприємства) незадоволена станом судової системи. Вони готові об`єднати свої зусилля для подолання корупції в судовій системі. Правда, один з учасників також додав: «боротися з корупцією можливо, перемогти неможливо» – підсумував В. Бігун.

У свою чергу, голова оргкомітету дослідження, шеф-редактор «Юридичної газети» Андрій Осмоловський відзначив націленість  дослідження на вивчення реального стану українського ринку юридичних послуг. «Ми не ставили перед собою мету номінувати учасників дослідження. Нас цікавили, насамперед, бізнес-реалії сучасного ринку юрпослуг, його структуризація, способи виживання суб`єктів господарювання, які надають подібні послуги, в умовах нестабільного і застарілого законодавства», - підкреслив А. Осмоловський.

Серед методичних новацій дослідження А.Осмоловський назвав:

— добровільність участі юрфірм в дослідженні;

— обов`язкове документальне підтвердження наданою оргкомітетом інформації;

— гарантії дотримання її конфіденційності ;

— відвертість і прозорість методики дослідження;

— дотримання балансу між іміджевими і фінансовими критеріями ранжирування, відсутність сукупної підсумкової таблиці досліджень ;

— оцінка результатів фінансової діяльності юрфірм за підсумками повного (чотирьох кварталів) року .