Чи мав Президент право звільняти суддів Конституційного суду?

"КС неправомочний для прийняття рішень і його слід терміново поповнювати", - заявив Гавриш за кілька хвилин до оприлюднення указу про призначення його суддею КС... Олександр Задорожний  і Степан Гавриш відповіли на запитання УНІАН

Олександр Задорожний, член Вищої Ради юстиції:

 “ПРЕЗИДЕНТ, ЩОНАЙМЕНШЕ, ПОМИЛИВСЯ”

Згідно статті 23 Закону про Конституційний суд і Регламенту Конституційного суду, процедура визнання порушення присяги встановлена, і таке визнання є компетенцією Верховної Ради. Тому, на мій погляд, звільнення суддів хоча і має правову форму, але необґрунтоване і в даному випадку Президент, щонайменше, помилився. Саме Верховна Рада встановлює наявність порушення присяги. Конституція не передбачає права Президента визначати наявності порушення присяги, вона у 126 статті лише дає право призначати і звільняти суддів. Але ця ж стаття передбачає права і незалежність суддів. Це встановлюється і прописано процедурою їхнього звільнення у законі про Конституційний Суд. Визнання наявності складу порушення присяги - це прерогатива Верховної Ради. Парадокс у тому, що між Конституцією, яка дає право голові держави призначати і звільняти суддів, і законом про Конституційний суд немає протиріччя. Президент не у всіх випадках має право призначити і звільнити суддів, це був би нонсенс. Президент має право звільнення тільки за порушення присяги. А встановити порушення присяги може Верховна Рада. Корупційні скандали створюються засобами масової інформації. Є процедури, які мають витримуватися, це гарантія незалежності суддів. І це не можна ігнорувати. Тому правомірність указу Президента викликає сумніви. Якщо суддя-доповідач усунений, то суд не може приймати рішення. Бо саме суддя-доповідач готує проект рішення.

У зв’язку із цим важко прогнозувати розвиток конфлікту, бо протиріччя між Президентом та Кабміном вже мають неправові форми, йде війна указів, постанов, будуть якійсь асиметричні дії, і вони не будуть пов’язані із протистоянням виключно у правовій сфері. Назріли кроки іншого порядку: я маю на увазі долю уряду, долю Верховної Ради. Згідно з другим указом Президента про припинення повноважень Верховної Ради, повинна своє слово сказати ЦВК, а ми цього слова не чули. ЦВК повинна прийняти рішення, які або роблять можливими вибори 24 червня, або задекларувати інші можливості. Можна погодитися на дострокові вибори, як на спосіб вирішення конфлікту, але не за нинішнього законодавчого забезпечення, яке є. Більше логіки було у виступі Президента, коли він казав про необхідність ухвалення низки законодавчих актів, у тому числі тих, які забезпечать ухвалення позачергових виборів до Верховної Ради. За відсутності тих законів я не бачу як забезпечити легітимність виборів. Тому розв’язання конфліктів скоріш за все можливе у виборчому процесі, проте у тій ситуації, яка складається законодавчо, такі вибори легітимно неможливо провести. Правових підстав для проведення дострокових президентських виборів  також немає. Якщо буде прийнято таке політичне рішення, то це питання не до мене.

Степан Гавриш, член Вищої Ради юстиції (коментар записувався за кілька хвилин до оприлюднення указу Президента про призначення Степана Гавриша суддею КС- авт):

“ПРЕЗИДЕНТ ВЧИНИВ ЮРИДИЧНО ГРАМОТНО”

Указ Президента про звільнення суддів Конституційного суду побудований чітко на нормах прямої дії Конституції. Президент використав їх, виходячи з власного  бачення ситуації, яка склалася, задля того, щоби унеможливити подальшу політизацію Конституційного суду і відступ його від законності при прийнятті рішень. Головне, що прийнявши таке рішення, він продемонстрував, що він гарант збереження Конституції. І за будь-яких обставин, не дивлячись на розбіжності між Конституцією і законами, Конституційний суд зобов’язаний виконувати саме приписи Конституції. І з моєї точки зору Президент зробив це юридично грамотно. Конституція дає у цілій низці норм таке право серед його повноважень: це пункт 22 статті 106, це стаття 126. Нею передбачено, що орган, який  призначав або обирав суддю, має право на його звільнення. У даному випадку – за порушення присяги. Це підтверджує стаття 149, яка містить положення, що підстави для звільнення суддів визначені  тою статтею 126. Отже, Президент може звільняти суддів, призначених за його квотою. Можна дискутувати, що судді перебували у процесі прийняття рішення. Але це єдиний спосіб застереження відносно використання Президентом цього права. Причому Президент кілька разів публічно звертався до Конституційного суду щодо серйозних порушень регламенту, корупційних дій, формування корупційних каналів між політиками та Конституційним Судом. Нарешті, він написав лист до Конституційного суду з цих питань, де висунув прямі звинувачення щодо порушень суддями Конституційного Суду присяги. Це не було чітко сформульовано, проте зрозуміло про що йшла мова. Однак Конституційний суд не прийняв до уваги і відмовив у прийнятті цього листа й не розглянув цю правову й конституційну позицію і не виніс з  цього приводу ніякого свого судження. Конституційний Суд фактично усунувся від прийняття рішень. Зважаючи на те, що продовжувалися дії, які публічно засвідчували регламентні порушення, порушення Конституції у цілому та те, що КС не виносив ніякого рішення щодо закриття провадження по розгляду указу від 2 квітня, Президенту не залишалося іншого способу, як зробити такий крок: припинити повноваження двох суддів Конституційного суду, до яких в нього було претензії. Але використав він для цього норми Конституції. Щодо моралі цього питання, то Президент захищає національну державну мораль, спільну суспільну мораль, яку підтримує більшість українців, оскільки саме вони наділили його прямим мандатом. Говорити про мораль окремої людини у даному випадку було би недоречно. Оскільки Президент є носієм суспільної моралі. І захищаючи ці цінності, Президент діяв абсолютно морально.

Згідно статті 148, склад Конституційного суду - це вісімнадцять суддів, але усунення двох суддів означає те, що сьогодні складу Конституційного суду немає. Виникає запитання, чи є правомочним суд у прийнятті своїх рішень? Ні. Для того, щоби він був правомочним, потрібні всі вісімнадцять суддів. При цьому у суду є кворум для прийняття будь-якого рішення, але щоб не втратити довіру до Конституційного суду, приймати рішення без цих двох, без повного складу, є конституційно невідповідально. І це може засвідчити, що судді не буквально тлумачать ті норми Конституції, які зобов’язують їх бути максимально відповідальними за свої дії.  Конституція у даному випадку тлумачиться тільки буквально. У чинний момент Конституційний Суд неправомочний для прийняття рішень і його слід терміново поповнювати.

Дострокові парламентські вибори юридично оформлені указом Президента. Дострокові вибори президентські неможливі. Це політична істерика, це спроба відповісти на позицію Президента позицією камікадзе, який розуміє, що він приречений нанести один-єдиний удар по своєму супротивнику. Але політика кинджальних зустрічей рішень Президента приречена. І вона закінчиться політичним компромісом. Але за цей час Президент збільшує свою політичну територію впливу, формує потужні активи, які дуже важко буде компенсувати. Якщо раніше компроміс був можливий під певний диктант з боку коаліції, то тепер він можливий тільки за порозуміння із Президентом.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News