Україна живе в умовах правового Чорнобиля

Нині активно говорять про консолідоване бажання Президента та Тимошенко написати нову Конституцію... Коло експертів поділено на тих, хто завжди за Ющенка, і хто завжди за Януковича... УНІАН звернувся до одного з творців української Конституції

УНІАН звернувся із запитаннями до одного з творців української Конституції Михайла Сироти

Михайле Дмитровичу, зараз активно говорять про консолідоване бажання Президента та Юлії Тимошенко написати текст нової Конституції та прийняти його на референдумі. Чи містить чинна Конституція статті, які б передбачали можливість проведення такого референдуму для прийняття нової Конституції?

Безумовно, ні. Конституцією передбачено чітку процедуру внесення змін до Основного Закону. Внесення змін може здійснювати виключно парламент і тільки парламент. У разі, коли ці зміни стосуються загальних засад, прав і свобод людини, то, після того, як парламент приймає ці зміни, їх слід затверджувати на референдумі. Референдум тут відіграє роль додаткового захисту як прав та свобод людини, так і загальних засад існування держави. Але якщо хтось собі уявляє, що можна просто розробити текст Конституції і потім цей проект ухвалити на референдумі, то це абсолютно неправильно, це абсолютно неконституційно, а отже, і незаконно.  

Деякі експерти кажуть, що ініційована Ющенком конституційна комісія розробить текст нового Основного Закону, а потім Конституційний Суд прийме рішення щодо можливості референдуму. Чи ви вірите в такий сценарій?

Ті, хто говорить про нову Конституцію або не розуміють до кінця про що вони говорять, або хочуть завдати серйозного удару по державності. Повністю нова Конституція не може буде прийнята. Якщо хтось думає, що можна наплювати на чинну Конституцію й написати новий текст і прийняти через референдум, – то це громадянська війна. Подивимося з точки зору права, ну, не прийняла Верховна Рада закон про референдум. В Україні діє закон про референдум 1991 року, який повністю суперечить Конституції. У цьому законі, наприклад, є твердження, що ініціативні групи мають реєструватися у виконавчих комітетах місцевих рад. А в нас немає виконавчих комітетів. Ані правового, ані морального, ані конституційного підґрунтя для прийняття нової Конституції на референдумі нема. І не потрібно на цьому спекулювати. 

Але ж Президент начебто звернувся в Конституційний Суд із поданням щодо тлумачення статей Основного Закону, які стосуються референдуму. Президента зацікавило, «чи є всеукраїнський референдум з народної ініціативи формою здійснення державної влади безпосередньо народом шляхом голосування виборців щодо прийняття законів, внесення змін у чинні закони чи їх скасування, а також щодо прийняття нової  Конституції».

Мене щиро дивує “компетентність” деяких фахівців Секретаріату Президента. Вони готують різні цікаві подання. Наприклад, запитують, чи має право Президент відправляти у відставку Кабінет міністрів. Конституція чітко виписує, хто має право відправляти Кабмін у відставку, і участь Президента там не передбачена.

На що посилається Секретаріат... В одній зі статей написано, що уряд відповідальний перед Президентом. А якщо відповідальний, то можна посилати у відставку... Ну, це просто низька правова культура та брак стратегії поведінки.

Конституція 1996 року, яка була досконалим документом, і це визнавав весь світ, містила посилання на п’ятдесят конституційних законів. За десять років прийнято тільки двадцять, тридцять взагалі не прийнято. Ще в 1996 році, коли було прийнято Конституцію, то багато законів не відповідало нормам Конституції. Цієї роботи ніхто не проводив. Самі по собі закони, котрі приймалися вже після прийняття Конституції продовжують конфліктувати як з Основним Законом, так і один з другим. Скажімо, Цивільний Кодекс, як і Конституція, містить, норму, яка вказує на існування двох форм власності – державної та приватної, а Господарський Кодекс вказує на існування ще й третьої форми власності – колективної. А Конституція не дає визначення третій формі. Далі: у 2004 році під тиском великого капіталу парламент прийняв зміни в Основний Закон, які суттєво розбалансували систему противаг і стримувань між Президентом і Кабінетом міністрів. Виконавча влада отримала два центри управління.

Створено правовий хаос, який стосується всього суспільства, але найбільше цей правовий хаос зрозумілий на прикладі змін до Конституції. Цей хаос множиться із незавершеною судовою  реформою і жахливим станом судочинства як такого. І це все дає підстави твердити, що Україна живе в умовах правового Чорнобиля.

Але внесенням змін у Конституцію ми це не відбудемо. Потрібна комплексна політична, правова, судова реформа.

Президент вийшов з ініціативою утворити конституційну комісію...

Ще півтора року тому ми зверталися до Президента з ініціативою утворити конституційну комісію. Ми розуміли, що ці помилки, які допущено при внесенні змін, призведуть до гострих політичних конфліктів – аж до паралізації системи виконавчої  влади. То ми зверталися: Президенте, зроби ось комісію, хай вона проаналізує помилки, напрацює рішення й підкаже, як завершити реформу в інтересах суспільства. Зараз Президент нібито хоче створити комісію. Але водночас Мороз каже, що ми створимо свою парламентську комісію. Уже зрозуміло, що дві комісії – це боротьба. Ми зараз у рамках Українського форуму (Громадсько-політичне об`єднання "Український Форум" створено в липні 2006 року за ініціативою відомих українських політиків, економістів, громадських діячів, вчених, митців, котрі поділяють спільні державницькі позиції. – Авт.). хочемо зробити громадянську Конституційну асамблею, майданчик, на якому фахівці могли б знайти відповідні рішення. Якщо залишити на волю можновладцям, то ми, крім бою биків, ні до чого не прийдемо. Одні кажуть одне, інші – друге, стінка на стінку – результату жодного. Потрібно створювати Конституційну асамблею, куди б увійшли і представники Президента, і сам Президент, і Голова Верховної Ради, і прем’єр-міністр. І щоб ми на цьому майданчику відірвалися від бажання боротися за власні повноваження.

Це – неможливо. Коло експертів поділено на тих, хто допомагає в усіх ініціативах Ющенкові, і на тих, хто допомагає Януковичу. Я вже не кажу про самих політиків...

Я майже погоджуюся. Але політиків змусить домовитися усвідомлення того, що ми стоїмо на порозі активної фази розвалу держави. Бо коли говорять про прийняття нової Конституції, то ініціатори цього не думають, що насправді вони породжують великі проблеми. У новому тексті Конституції не будуть розглядатися детально повноваження Президента, прем’єр-міністра, Верховної Ради. На перший план вийдуть друга державна мова, друге громадянство, федералізація. А це вже прямий шлях до розколу держави.

Річ у тім, що цю проблему нам частково створила така тенденція: великий олігархічний, частково криміналізований капітал прийшов до влади на всіх рівнях: від двохсот п’ятдесяти мільйонерів та мільярдерів контролюють парламент, урядом керують мільйонери та мільярдери, Секретаріатом Президента керують мільйонери, РНБО керують мільярдери. Якщо ми подивимося на органи місцевого самоврядування, то й вони після запровадження пропорційного закону перетворилися на бізнес-клуби, бо більшість депутатів місцевих рад тим чи іншим боком пов’язані з бізнесом.

Бізнесмени самі по собі не є злом, але коли вони взяли повноту влади й продовжують при цьому займатися виключно справами бізнесу, то це вже серйозна загроза суспільству. Суспільство має бачити стратегію розвитку. А де в нас стратегія розвитку держави на 5–10 років? Сліпі, без ліхтарів у темній кімнаті шукають вихід. Це хаос, який може призвести до втрати державності.

Політики мають звернутися до суспільства, до найбільш грамотних фахівців, не зав’язаних на корпоративні та фінансові інтереси. Разом вихід буде знайдено.

А з іншого боку, що робити Президентові? У вівторок у Конституційному Суді почнеться розгляд справи про перевищення ним повноважень. Народні депутати “антикризової коаліції” не мають більш проблем, як судитися з Президентом через його указ “Про Державне управління справами”... 

Два центри управління призводять до конфлікту. Суди – це наслідки боротьби між депутатами, Секретаріатом та Кабміном, наслідки помилок, допущених у Конституції. Президент мав би запропонувати Януковичу та Морозу потужне обговорення цього процесу в рамках Конституційної асамблеї. Ющенко мав би ініціювати потужні імпульси на пошук рішення та консолідацію нації, забувши про власні амбіції. Він може генерувати ідеї, пропонувати майданчик для обговорення – і в цьому його величезна роль.

Але ж вони нехтують президентськими ініціативами. Не треба бути інтелектуалом, щоб побачити, як члени уряду глузують з них, зокрема щодо пропозицій провести загальнонаціональний круглий стіл...

Більшість політиків, включаючи Президента, не мають потрібного набору якостей, необхідних для виконання повноважень на тих місцях, на яких вони перебувають. Це не тільки проблема Президента, це проблема прем’єра, проблема опозиції. Я зробив аналіз характеристик членів Кабінету міністрів тільки по двох напрямках. Чи є в міністра базова освіта за профілем того міністерства, яке він очолює, і чи працював він хоч один день у складі того міністерства. Так ось, більш як половина міністрів України жодного дня до свого призначення не працювали у складі своїх міністерств і навіть не мають профільної освіти. То, вибачте, якщо мені запропонують очолити дитячий садок? То це ж півроку слід входити в курс справ, коли кашку розігрівати, як памперс міняти. А тут немає ні освіти, ні відповідних знань. Будеш міністром? Буду. Ну, йди. 

Повертаючись до Конституції... В успіх спроби ухвалення нового Основного Закону Ви не вірите?

Ні. У нашій незалежності є щось містичне, якщо хочете, вища воля.

У 1991 році ми отримали незалежність, коли більшість українського суспільства за неї не боролася. Це був подарунок долі. 1996 році ми в прокомуністичному червоному парламенті прийняли Конституцію, яка засвідчила весь необхідний набір державної символіки: прапор, гімн, мову. І на це була вища воля.

Як прийшов до влади Ющенко? Тут стояли мільйони й не пролилася жодна крапля крові. На то була Божа воля.

Проект Української держави потрібний усьому світу. Ми відігравали й ще маємо відігравати геополітичну роль величезної ваги. І ті, хто не розуміє або свідомо йде проти процесу, буде викинутий з української історії. 

Лана Самохвалова

УНІАН в Google News