За чим Тимошенко їхала до Єрусалиму?

Патріарх Православної церкви Єрусалиму Теофілос Третій,  вручаючи Тимошенко свій знак уваги, зауважив щось на кшталт такого: « Я знаю, що ваш чоловік – Президент, передайте це йому від мене»...

Останнім часом українські політики охоче демонструють свою набожність. Осіняють себе хрестом, ставлять свічки, терпляче вистоюють службу Божу. Особливо охоче роблять це, звісно, перед телекамерами та фотооб’єктивами. Одні при цьому відвідують ближні святині. Так би мовити, без відриву від основного місця політичної діяльності. Інші – вибираються і в неблизькі світи.

Тимошенко ставить свічку під пильною увагою преси

Юлія Тимошенко зустріла старий Новий рік на Святій землі християнській. У суботу ввечері вона прилетіла   до Тель-Авіва, перебралась до Єрусалиму. А в неділю  відвідала християнські святині.

Вона пройшла шлях, яким Ісус йшов до Голгофи, відвідала Храм Гроба Господнього. Молилась, ставила свічки, уважно слухала розповіді супутників – високопоставлених священнослужителів та ієрархів церкви Єрусалима.

Це виглядало зворушливо, хвилююче, і трохи не без ніяковості. Адже ж бо таїнство молитви, таїнство прощі – це таки таїнство, глибоко особиста справа. Тут же знову – камери, спалахи, суєта журналістів, клерків і тих же  священнослужителів. Видно, для них, політиків, інакше бути не може. Так би мовити, плата за публічність, за владу над іншими.

По святих місцях Тимошенко супроводжували священнослужителі, преса та солдати

Тимошенко йшла дорогою, якою долав свої останній шлях у земному житті Ісус, у супроводі трьох військових ізраїльської армії з автоматами напоготові ( такі вже реалії повоєнного тутешнього життя), своїх помічників, телеоператорів та фоторепортерів. Сьогодні цей шлях – це вузенькі вулички, магазини та магазинчики, лавки та прилавки і ще раз прилавки. Це теж реалії сучасного життя – комусь треба було вистраждати свою віру,  щоб потім покоління дрібних крамарів, рестораторів та сувенірників жили з того. Потім, ввечері, зупинившись перед журналістами Юлія Тимошенко скаже, що чи не найбільше її вразило нагадування про ставлення тодішнього натовпу до Христа: навіть для злочинця Варави дехто знайшов виправдання, Христа ж не захистив ніхто.

Вона зупинилась в тому місці, де Христос, не витримавши втоми, зупинився і обперся об стіну. Тимошенко приклала руку до відбитка Христової руки на стіні, там, де до неї це робили мільйони паломників. Низько нагнувшись, заходила до в’язниці, куди було кинуто Христа. Молитва. Свічка.

І, нарешті, Храм Господній. Так, саме те місце, де Христа було покладено до гроба і де він воскрес. Тепер храм, збудований на цьому місці, ділять між собою шість християнських конфесій. Відповідно, до ротонди з Гробом Господнім, тобто, до місця, де було поховано Христа,  пропускає людей представник «чергової» конфесії. Вони змінюються за суворим графіком, при цьому кожен наступний наповнює приміщення ладаном, аби стерти сліди попереднього. Такі ось особливості утримання християнських святинь.

Тимошенко довго не виходила з ротонди. Люди в живій черзі терпляче чекали, на щастя, очевидно, все-таки сюди здебільшого приходять з вірою та толерантністю до інших.

Нарешті, увечері Тимошенко зустрілась із Патріархом Православної церкви Єрусалиму Теофілосом Третім. Після цієї зустрічі один з журналістів запитав, чи йшла  мова про міжконфесійні проблеми в Україні. Лідерка української опозиції дещо здивувалась питанню, заявивши, що не заради цього їхала до Єрусалиму. Їхала, за її словами, аби отримати благословення Патріарха, аби зміцнити свою віру в ту пору, коли віра у багатьох людей в Україні слабне. Благословення, за її словами, вона отримала, і вважає це важливою віхою у своєму житті.

Тимошенко отримала благословення Патріарха

По завершенні зустрічіможна і чарочку церковного вина випити

До журналістів після зустрічі Тимошенко вийшла з новим хрестиком на шиї. Хрестик добре було видно між бортами її модного пальто, а в руках вона тримала коробочку. «Це хрестик, який Патріарх передав моєму чоловікові», пояснила Тимошенко. «Для нас це дуже важливо, ми будемо пам’ятати, чий це подарунок, і я завжди буду мати хрестик при собі, аби бути впевненішою і сильнішою».

Перед цим, як розповів один з присутніх на зустрічі Тимошенко з патріархом, владика,  вручаючи Тимошенко свій знак уваги, зауважив щось на кшталт такого: « я знаю, що ваш чоловік – Президент, передайте це йому від мене». Перекладач, злегка оторопівши і на мить замешкавшись, не переклав цей пасаж Тимошенко.

В цьому була певна незручність, але є і своя іронія долі. Патріархи не повинні достеменно знати багато про політиків, які приїжджають до них за благословенням Божим. Головне з їхнього боку – благословити. А вже від політиків залежить, домагались вони цього заради людей, чи задля сюжету на телеканалах.