Анатолій Гальчинський: Бочком політику не роблять

Уряд зазнаватиме на собі прес лівих сил... Багатовекторність - це нормально... Янукович у Брюсселі вчинив по-європейськи... Інтерв`ю з екс-главою Ради Нацбанку, екс-радником Леоніда Кучми Анатолієм Гальчинським

Анатолій Гальчинський більше десяти років був радником Президента Леоніда Кучми з макроекономіки, п`ять років очолював Раду Національного банку України. Нині він читає лекції студентам, залишається авторитетним експертом і цікавим ньюзмейкером. Нинішнє становище «непровладного» вченого дає змогу Анатолієві Степановичу професійно чесно відповідати на поставлені журналістами УНІАН запитання.

«НАЙСУМНІШОЮ СТОРІНКОЮ ОСТАННІХ ПІВТОРА РОКІВ СТАВ ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ»

Як Ви оцінюєте перші кроки нового уряду?

Я чекав більш радикальних правих кроків. Бюджет мені здається половинчастим. І ідея, яку висловлює Азаров, що цей бюджет – перехідний, це – погана логіка. Тому що для спринтера дуже важливий старт. І якщо відкладати його ще на півтора роки, то можна втратити і ці півтора роки. Маючи високий рейтинг, маючи підтримку парламенту, уряд повинен бути радикальнішим у зниженні податкового пресу, в питаннях стимулювання ділової активності.

Той рівень преференцій, який ми останні півтора-два роки задекларували і вони ввійшли до цієї схеми, затяжкий для нашої економіки. Тому потрібна своєрідна політика заморожування соціальних виплат. Заморожування на рівні інфляції, щоб соціальне становище населення не погіршувалося, але разом з тим Янукович мав сказати суспільству, що нам потрібні два-три роки дуже серйозних інвестицій. Спробувати донести людям, що у нас склалося дуже серйозне становище з основними фондами, існує серйозна загроза техногенних катастроф, порівняно з якими Алчевськ - це тільки квіточки. І країні потрібна серйозна перспективна політика. І я переконаний, що суспільство це б зрозуміло.

Те, що робить зараз уряд, це – “бочком”. Бочком політику не роблять. Вони їздять, метушаться, чіпляються за дрібниці, сунуть свій ніс куди й не варто. А кабінет Єханурова, продемонстрував, що, нічого не роблячи, можна добитися зростання. Це був перехідний уряд, Юрій Іванович розумів, що радикальних кроків здійснити не можна, і він не втручався в економіку. І ви бачите, що одразу почалося відновне зростання, структурні зрушення, економіка продемонструвала, що вона не любить чиновника. Нині же треба створювати ліберальні умови для розвитку.

Я б хотіла, щоб Ви оцінили період помаранчевої влади. Я згадую затвердження програми уряду Юлії Тимошенко. Вона заявила, що не буде корупції, не буде тіньових потоків. І дуже переконливо просила: панове підприємці, не ходіть до мене через чорний хід, все вирішуватиметься чесно, прозоро, тут в парламенті і в Кабміні. Як економіка сприйняла два помаранчеві уряди? Чи відбулися якісні зміни у відносинах влади і бізнесу?

Копатися в старому – непривабливо. Будь-яка сторінка історії має позитивні і негативні сторони. З погляду економіки, це було темне царство, суцільні провали, відсутність будь-якої економічної логіки. Але в цілому останні півтора роки створили позитивний фон для розвитку держави, я маю зважаючи на демократизацію, і розвиток суспільної ініціативи. Суспільство дедалі більше втягується в процеси політичного життя. Ми стаємо європейською державою, ми відходимо від принципу «моя хата скраю».

В одному з перших післяреволюційних інтерв`ю ви писали, що найбільша загроза, яка стоїть перед новою владою, це загроза переділу власності...

Ви таки провокуєте мою оцінку. На жаль, так і відбулося. І це було найсумнішою сторінкою останніх півтора років. Якщо копатися у витоках власності, перевіряти - звідки взято, то можна дуже далеко зайти. Приватизація не може бути справедливою.

Ми встали на позиції ринкової економіки, принципів капіталізму, ми відмовилися від логіки тотального авторитаризму. Значить, приймаємо принцип недоторканності приватної власності. Ми будуємо капіталізм. “Повноцінний”, “демократичний”, “народний” - це не має значення. Капіталізм, це – приватна власність, яка активно захищається державою.

До речі, я не проти проникнення і активної участі в приватизації іноземного капіталу. Але коли стоїть питання, кому віддавати преференції, треба віддавати вітчизняному капіталові. Подивіться на Росію, на її великі корпорації, Газпром, Роснефть, великі авіаційні корпорації. Росія займає активну позицію в світовому економічному просторі завдяки не дрібному власникові, а завдяки тому, що вона формує великі приватно-державні корпорації в різних сферах, не тільки у видобувній промисловості, а й в інших корпораціях, високих технологіях. І це те, що мені подобається в економічній політиці Путіна, і це те, що кореспондувалося з економічною політикою Кучми.

«У НОВОГО УРЯДУ НЕМАЄ СТРАТЕГІЧНОГО БАЧЕННЯ»

Хочу повернутися до уряду Януковича. Одне ділове видання дало таку оцінку: новий кабмін - уряд кучмістського типу, добір персоналій, роз`єднаних історично, ідеологічно і організаційно.

Керівництву нового кабінету потрібно зрозуміти, що повернення до політики 2003-2004 року перед виборами, яка була результативною (ми мали 12,3 відсотків зростання ВВП) вже бути не може. Україна вже інша країна, перед економікою стоять інші завдання. І оскільки до влади прийшли ті самі люди, то існує небезпека спроб реанімувати модель 2003-2004 року. Це буде провальна політика. Потрібно враховувати, що та модель не вирішувала проблеми інноваційного розвитку. То була інвестиційна модель, ми мали майже 30 відсотків зростання інвестицій, це добре і це стимулювало економіку. Але давайте подивимося, тільки 10-12 відсотків підприємств займалося інноваціями.

Порівняйте: у ЄС інноваціями займаються 60-70% підприємств, в Японії - 90%. У 2003-2004 роках було екстенсивне зростання. А нам потрібна модель інвестиційно-інноваційної політики. Це декларується, але в бюджеті не закладено ніяких механізмів, щоб реалізувати цю модель.

Існує ще одна проблема. Уряд Януковича колишнього періоду не займався ідеологією економіки, не займався макроекономікою. Він було технічним урядом. Економічна ідеологія формувалася на Банковій, Леонідом Кучмою, його президентськими механізмами. Уряд не був абсолютний пасивним, але вирішальне слово залишалося за президентом. Сьогодні ж ситуація змінилася. Сьогодні конституційно Президент не може впливати на формування економічного світогляду, на економічну ідеологію, на логіку економічної політики. А чи готовий Янукович і його апарат, його ідеологічні структури разом з фракцією знайти інструменти сполучення перспективи і сьогоднішнього дня? Не знаю. Уряд має займатися сьогоднішнім днем, адже щодня виникають проблеми. Але сьогоднішні кроки повинні кореспондуватися із стратегічними завданнями. Для мене дещо сумними є і бюджет, і інші кроки кабінету, які показують, що у нового кабінету не сформоване стратегічне бачення.

З одного боку уряд мав намір коротити виплати вагітним і пенсіонерам, а з іншого боку закладає 50 мільйонів на погашення внесків Ощадбанку. Де послідовність?

Це - відсутність системності. Але я негативно ставлюся до цього шуму про допомогу для вагітних. Позиція Азарова правильна. Адже ну є сім`ї, для яких ці півтори тисячі доларів підуть на парфюмерію. Так - всі діти рівні. Але навіть у податковій політиці повинна бути диференціація прибуткового податку. І всім порівну, це смішна ідеологія. Я не судитиму про тонкощі механізмів цієї допомоги. Але сам принцип диференціації: серйозна допомога дітям з бідних сімей, і символічна - для тих двох-трьох відсотків – правильний. Допомога дітям - це та стаття і та політика, яка вимагає серйозної уваги, і вона не повинна зводитися до допомоги новонародженим. Вона повинна бути системною і цілісною. Там повинно бути багато інших преференцій: навчання, садок і таке інше. Але комуністичний принцип розмазування пільг в умовах бідної країни: всім – порівну, це поганий принцип.

Уряд Януковича почав з того, що відновив вільні економічні зони. Ви мали відношення до їх створення. Нині у них знайшлося дуже багато адвокатів. Але громадська думка таке: Україна не може собі дозволити собі ВЕЗи. А ідея їх використання повністю дискредитована.

Я причетний до формування зон. І згоден: у їх використанні було дуже багато серйозних проблем. Сама ідея економічних зон - це не вигадана нами. Це справді серйозна практика в тій самій Польщі. Я мав можливість серйозно розбиратися в Китаї, де є вільні економічні зони.

У Китаї - інша економіка.

Але ж у Польщі не інша, а там теж використовуються зони. Я згоден, що з використанням зон є проблеми. Але подумайте: у нас є шахтарські міста, де закриті шахти, а вся структура селища будувалася на шахті. Хто туди піде, які інвестори? Треба створювати якісь передумови для появи там підприємництва. Колись мені ставили це запитання, і я називав курорт Трускавець. Я знаю, яким був Трускавець раніше, а який – зараз, тому що постійно туди їжджу. Я знаю, як змінилося Закарпаття внаслідок запровадження ВЕЗів. Інша справа: ВЕЗи потрібно чистити, в будь-якому такому питанні потрібно шукати плюси і мінуси.

ВЕЗи - складний механізм, який потрібно відпрацьовувати і, зустрівшись з труднощами, перекреслювати їх не можна. Взагалі, є дві моделі фіскальної політики. Є модель фіскальної політики, коли все врівноважується, всі ставляться в рівні умови. Для зрілого ліберального суспільства така політика прийнятна і правильна. Але я не знаю жодної країни Заходу, де при такій фіскальній політиці стимулюються інвестиції, інновації, заохочується підготовка кадрів, соціальні інвестиції приватного бізнесу. Це складніша модель, тут можливі зловживання. Але це – активна фіскальна політика держави. Держава впливає, формує через механізми фіскальної політики модель соціально-економічного розвитку. Іншого інструментарію немає. Це робиться або за допомогою чиновника, або ось такими цивілізованими методами за допомогою бюджетних і податкових інструментів.

Чи припускаєте Ви приватизацію ПЕК і газотранспортної мережі?

Я не припускаю приватизацію ГТС. Тут і політично, і економічно це недоцільно. Це дуже серйозний актив держави. Я прихильник дуже активної широкої приватизації. Ми колись робили розрахунки, і порахували що в перспективі українська економіка повинна мати десь 8-10 відсотків державного сектора, а сьогодні - до 30 відсотків. І потрібно сміливо йти на приватизацію так званих стратегічних підприємств, облікових, заборонених. Але ГТС я саме б не чіпав.

«СУСПІЛЬСТВО ЗАЦІКАВЛЕНЕ В КОНСОЛІДАЦІЇ "НАШОЇ УКРАЇНИ" І ПАРТІЇ РЕГІОНІВ»

Чи вдасться Універсалові стати чинником, який об`єднує політичні еліти ?

Остаточно крапка щодо широкої коаліції ще не поставлена. Хоча всі передумови коаліції «Нашої України» і Партії Регіонів були. Мені не зовсім імпонує, що у складі коаліції є ліві сили. Не тому, що у мене є упередження проти Морозу або Симоненка. Але ми стоїмо перед необхідністю реформ «правого» змісту. Це і пенсійна реформа, і земельна, і страхова медицина. Потрібна диференційована, жорстка і разом з тим конструктивна житлова реформа, щоб ринкові принципи почали працювати. Немає логічної завершеності в системі захисту приватної власності і багато чого іншого.

Я побоююся, що уряд Януковича завжди відчуватиме на собі прес представників лівих сил. І це серйозний стримуючий чинник нашого розвитку. Природнішим був би союз з Ющенком і «Нашою Україною», яка, принаймні, публічно сповідає ліберальні принципи. Хоча на практиці вони показали протилежне, і політика минулих півтора років не була ліберальною, вона була більш лівацькою, я б сказав, більшовицькою. Але є об`єктивні основи для консолідації «НУ» та ін. І лише політиканство й амбіції можуть завадити цьому. Суспільство зацікавлене в такій консолідації. Це могло б стати чудовим політичним опертям для серйозного прориву.

Чи є справедливим твердження, що все, що вдається новому урядові, - це багатовекторність?

Багатовекторність - це нормально. Більш того, якщо в основі багатовекторності лежить національний інтерес, то це добре. І в цьому відношенні політика Кучми була достатньо зваженою і прагматичною. І претензій до Кучми бути не може. Якщо ви маєте на увазі виступ Януковича в Брюсселі щодо НАТО, то я скажу, що він вчинив по-європейськи. Він сказав, що ми вирішуватимемо проблему НАТО відповідно до позиції українського народу.

Що таке демократична модель суспільства? Ця модель держави, в якій всі рішення ухвалюються відповідно до врахування інтересів, позицій, думок громадськості. І якщо він сказав, що ми діятимемо адекватно громадській думці, це – нормально. Ми політизуємо і проблему НАТО, і проблему ЄС, і проблему ЄЕП.

Так адже нас Єврокомісар попросив визначитися, куди ми все-таки хочемо: до ЄС чи до ЄЕП?!

З ініціативи Кучми, коли підписувався меморандум про ЄЕП, був внесений рядок про різну швидкість інтеграції до цієї структури. І кожна країна сама визначала механізм своєї участі в ЄЕП. І якщо механізм нашої участі в ЄЕП визначений на рівні створення зони вільної торгівлі, то це - чудова позиція. Ми проти митного союзу. Не може бути двох митних союзів. А зони вільної торгівлі - це принцип, який базується на принципах СОТ.

Чи зацікавлені ми в східному векторі? Але ви подивіться, як розвивається східний вектор зовнішньої торгівлі. У нас різко скоротився експорт в ЄС, але збільшився в східному напрямі, з іншого боку, імпорт з ЄС у нас різко збільшився. І це не вплив політиків. Є об`єктивний процес, є господарські зв`язки. На Банковій сурмлять, а економіка розвивається. «Хлопці не торгуйте з Росією, це не наш стратегічний партнер, наш стратегічний партнер – ЄС». У ЄС потрібно йти сильним, накачавши м`язи, а не за принципом Польщі, адже середній поляк в ЄС вище за сантехніка не піднявся. Де їхня гордість шляхтича? Адже Польща йшла до ЄС, маючи польську націю. А у нас нація не створена, процес її створення ще триває.

Анатолію Степановичу, у вас є дуже сильні опоненти в поглядах на ЄЕП. Росія виштовхує нас з усіх високотехнологічних проектів.

Я активний прихильник євроінтеграції, але розумної євроінтеграції. Я націоналіст. І завжди відстоював принципи українського націоналізму, українській нації. Але ж нам ще потрібно затвердитися як народові. І головне, Україна, ізольована від Росії, ніколи не буде цікава ЄС і Європі. Україна цікава як міст, як сполучна ланка європейського і російського капіталу. Я великий прихильник де-голлівської ідеї Європи, від Атлантики до Тихого океану. Європи, яка протистоїть панамериканізмові, зберігає свої цивілізаційні традиції, а не масову макдональдську культуру, не цінності, що «проповідують» Афганістанові та Іраку, а культуру Шекспіра і Гьоте, Шевченка і Достоєвського. Це Європа не ізольована від Росії, і Росія сьогодні значно ближче до Європи, ніж ми. Я не ідеалізую путінську Росію. Але я б не спрощував проблему багатовекторності. У нас з Польщею були не менш складні проблеми, ніж з Росією.

Я ось скажу про себе. Я колись зацікавився етимологією свого прізвища. Виявилось, що в селі, звідки родом мій батько, всі були Гальчинські. Виявляється, був такий польський пан Гальчинській. А його холопи не мали права на прізвище, а всі були Гальчинські. У нас були не менш затяті конфлікти з Польщею, ніж з Росією.

"...ПО ЧЕТВЕРГАХ ГАЛЬЧИНСЬКИЙ В УНІВЕРСИТЕТІ ЧИТАЄ ЛЕКЦІЇ"

Ви закінчили свою книжку «Десять років з Леонідом Кучмою»?

Ще працюю над нею. Це мені, безперечно, цікаво. Адже це частина мого життя. Великого життя. Але для цієї книги ще не час. Я написав книжку «Помаранчева революція і нова влада». Ще написав книгу, яка не стосується політики, вона присвячена проблемам світового розвитку, футурології. Мені хочеться подивитися, як Україна вписується в загальносвітові процеси.

Плюс я працюю в Національному університеті. Власне з університетом я ніколи не поривав. У минулі часи Леонід Данилович знав, що по четвергах Гальчинський в університеті читає лекції. Це основна моє інтелектуальне життя. Я віддаюся студентству. Студенти мені вірять, у нас хороший взаємний зв`язок і Україна може пишатися своєю молоддю. Багато ідей, якими я живу і керуюся в науці і нашому інтерв`ю, це зворотний зв`язок із студентською аудиторією.

Нині модно запитувати про плюси-мінуси епохи Кучми. Ви колись сказали, що завдяки політиці Кучми ми не стали країною дрібних крамарів.

Я б не протиставляв, не можна недооцінювати роль дрібного підприємництва. Але я сказав по-іншому. Ми зберегли важку промисловість. Це світова тенденція. Ми правильно сприйняли ідею дрібного бізнесу. Він активно працює на Заході, але в контексті великих корпорацій, він заповнює ту нішу, яку не можуть заповнити великі корпорації.

Польща багато втратила, односторонньо віддавши преференції дрібному бізнесу, роздрібнивши і розтринькавши все те, що визначало обличчя польської економіки. Одна з найбільших переваг економічної моделі Кучми, що ми не скотилися на позиції напіврозпилювання українського капіталу. Що він зберігає свою особу, що він може бути здатним конкурувати. Держава повинна вирощувати великий капітал. Має бути цивілізований альянс. Цей бік економічної політики Кучми був однією з найсильніших його сторін. Нас не розуміли, нас критикували, у тому числі і з боку МВФ. Але ми зберегли економічну основу, яка і є фундаментом для існування великого капіталу. У цьому своєрідна специфіка української моделі, яка таки дала позитивні результати. У зв`язку з цим хочеться сказати, що ми повинні попрацювати над іміджем великого капіталу, завдання преси не в тому, що тиражувати статті про ненависних олігархів, а формувати толерантне ставлення до великого капіталу.

Чим нині займається фонд Леоніда Кучми?

Ми робимо щотижневий аналітичний моніторинг макроекономічної політики, намагаємося давати об`єктивні оцінки подіям, що відбуваються. Леонід Данилович закінчує книгу. Це буде серйозна книга, вона стосуватиметься його періоду влади. Він багато начитує. Книга обіцяє бути дуже цікавою. У ній змальовані зустрічі з відомими людьми: Єльциним, Путіним, Назарбаєвим. До кінця року, можливо, вона буде видана.

У Леоніда Даниловича багато зустрічей, до нього приїздить дипломатичний корпус, посли, які залишають країну, представники бізнесу і культури. І найголовніше: фонд займається вдячною і благородною справою. Фонд надає допомогу молодим талантам, художникам, шахістам і подає підтримку сільським бібліотекам. У селі збереглася жива і непідробна любов до книги. У місті інтернет і телевізор роблять свою справу, люди менше люблять книги. А взимку в селах бібліотеки для людей, які читають, залишаються своєрідними просвітницькими центрами.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News