До УНІАН завітала героїня Майдану Параска Королюк (Баба Параска) й надиктувала свою думку:

Я, коли бачила Юлю, кажу їй: які б ми женщини не були, ми повинні бути нижчими – чоловіки є чоловіки. Вона мені сумно каже: “Так, Парасю, але вони ж усе наговорюють на мене. Нашіптують Президенту. Я ж його десять років на Президента хотіла”.

Відео дня

Я дивлюся на ту Юлю, така вона дрібонька, така шия тоненька. Узяла б за оту шийку, обняла би... Що би Юля не зробила, вона жінка, з нею ще можна вийти на лад, а з отою бандою, що до влади прийшла, трудно й нудно жити на білому світі...

Горе з Україною, коли оті всі, що мали б бути в тюрмах, – при владі... Я людина проста, малограмотна, але я знаю, що Ющенко робив як краще. Йому видніше.

Мороз... Та він же ж такий багатир... Він запродався за гроші, хоча вже в таких роках, як я. Йому би вже на пічку залізти та сидіти там. А він ні – спікером хоче бути. Я ще на перших президентських виборах співала: ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче. Не кидай нашу Україну, бо вся наша Україна за тобою плаче. А він очі долу ховає, іде, на народ не дивиться...  

А чим Порошенко поганий спікер? Ну то й що, що кум? Ми всі маємо діти. І всі маємо куми. Комусь потрібно дітей хрестити. Мусять десь і куми діватися. Так буду казати. Тим більше, якщо ті куми відстоювали Ющенка. Молодий був би в нас спікер та розумний.

А Микола Катеринчук? Най би вони молоді сиділи... Най би вони на животі були. А такі старі мої ровесники, най би йшли зі влади картоплю копати.

Я і Романа Безсмертного люблю, хай би що про нього не казали. Була в Романа, плачу, приймає мене, дай Боже їм здоровля, коли не прийду. Каже, наша героїня прийшла. Який я герой? Оце якби мені візитку дали, тоді би я була герой, якби мала прямий вхід. А поки що кричу під забором.

Я буду їздити електричками та підіймати народ, аби ця влада не була.

Ющенко каже: Василівно, чого ви плачете? Я кажу: так, я плачу. Як мені не плакати, коли оті, що мають сидіти в тюрмах, тепер при владі? Як нам оту банду знову вигнати? Їх потрібно гнати в три шиї.

Як вони прийшли до влади, я зразу посивіла. Мої діти кажуть: йой, мамочко, ви приїхали відти вже сиві. Так, кажу, сива. Бо я стояла там – аби їх там не було. Вони козлами нас називали та бидлом. Помаранчеву революцію кинули в прірву...

Народ страждає та плаче. Але народ знову підніметься, Майдан не придушити.

Вони знову в Раді сидять, знають, що їх звідтам можна хіба в трунах повиносити, але місця не хочуть звільнити молодим.

Я бачила, як усі ці політики 24 серпня їхали до Софії молитися.

Юра Луценко як побачив мене, вискочив з машини: бабусю, як ся маєте? Юрочко, кажу йому, не відступайся, роби щось, виборюй нашу Україну. Там Ющенко молився, а всі решта стоять, мобілки повключали, щоб не чути, що патріарх читає там... Вони його, нашого Ющенка, так залякали, так забрехали, так мучать і мордують, що дальше нікуди.

Я поставила свічку за Юлю та Ющенка. Аби вони об’єдналися і Майдан не пропав, бо терпіти вже далі нема змоги.

Параска Королюк (записала Маша Міщенко)