(Уряд України планує розпочати активну боротьбу з корупцією в різних сферах життєдіяльності країни. Про це заявив прем’єр-міністр України Віктор ЯНУКОВИЧ під час свого перебування на економічному форумі „Криниця-2006” у польському місті Криниця Гурська, повідомляє прес-служба Кабінету Міністрів України. – УНІАН.)
Якось мені подзвонив пан Азаров, тоді – голова податкової служби України. Попросив про термінову зустріч. Зустрілися, пили чай. Мене дуже настирливо просили прикрасити своєю присутністю громадську раду нової громадської організації, метою якої буде – боротьба з корупцією. Оскільки я до такої боротьби схильності не мав, обіцяв подумати. Це було у п`ятницю.
У суботу вранці я прийшов для рекогносцировки на установчий з`їзд цієї організації. У президію не сів, хоча мене викликали двічі. Розчинився в публіці. Спостерігав, слухав. Через 20–30 хвилин вийшов із залу, бо все зрозумів: у громадській раді у мене були ті ще «колеги» з недавнього радянського минулого…
Але організація запрацювала. Був створений офіс, там сиділи люди. З кимось зустрічалися, комусь телефонували, щось планували. Я, як людина професіонально зацікавлена, запропонував дві близькі мені теми для «круглих столів»: наркотики і охорона здоров`я. Допоміг підготувати обидва «круглих столи», покликав серйозних фахівців. І сьогодні упевнений – обидві зустрічі були проведені на рівні, щиро і професійно.
Потім організація тихо зникла. «Донецькі» зайнялися президентськими виборами.
У 2005 році мене знову запросили боротися з корупцією. Офіс створював мій знайомий, досить обізнаний у проблемі. Я думав кілька днів. І – зважився. Запросив в експертну раду відомих людей, економіста, юристів, соціолога і т.д. і т.ін. Всіх – кому довіряв сам, і хто довіряв мені. Цього разу офіс був трохи менше, в незручному місці, в підвалі. Ми, експерти, бували там рідко, зустрічалися, переважно, на «круглих столах» з журналістами. Всіх нас, не скрию, інтригувала свобода дій: вибір тем за нами, обіцянка фінансування соціологічного дослідження, підготовка мультидисциплінарної «Білої книги про корупцію» і т.ін.
Зустрічалися ми з журналістами досить часто. Дискутували, визначали позиції, будували плани… Нарешті, було готове і перше соціологічне дослідження. Його результати ми презентували в тому самому Укрінформі (найдешевше місце для подібних зустрічей), розмістили на сайті. А через декілька днів нас повідомили – діяльність організації зупинена, немає грошей. Спочатку ми, експерти, сподівалися на продовження роботи, потім дізналися – офіс закритий. Шкода, дуже шкода. Ми щиро хотіли допомогти своїй країні. Як могли.
…Днями, за чашкою кави, мій знайомий, що працює на Банковій, розповів мені раніше невідомі деталі цієї історії. Виявляється, організація була створена за особистою вказівкою олігарха М. з близького оточення Президента. Ніякої боротьби з корупцією не передбачалося. Єдиною метою було протистояння леді Ю., про що нам, експертам, зрозуміло, не повідомлялося. Критичну масу створило наше дослідження і його результати. Лідер в списку корупціонерів (за результатами дослідження) олігарх П. збігав з публікацією в газеті до Президента і добився «політичного рішення» про припинення роботи нашої організації. Ми стали небезпечними.
На тому все і закінчилося. Ми займаємося своїми професійними справами, а з корупцією продовжують «успішно боротися» фахівці в різних погонах. Скажемо прямо: у керівництва нашої країни немає політичної волі хоч якось мінімалізувати злоякісну пухлину, якою є корупція на тілі України.
Лише одне зовсім не риторичне запитання. І Європа, і США збираються фінансувати антикорупційну діяльність в нашій країні. Чи можливо це, враховуючи відсутність цієї самої політичної волі? Або… Ні, не буду, навіть жахливо подумати…
Семен Глузман, правозахисник
