Варіанти конфронтації

Інформація зі штабу Партії регіонів може свідчити про те, що „дони” абсолютно не збираються виконувати можливий президентський указ про розпуск Верховної Ради. Вони нібито взяли курс на протистояння...

Кілька днів тому автор написав про те, що розпуск парламенту перебуває в руках Президента. Але свіжа інформація зі штабу Партії регіонів може свідчити про те, що „дони” абсолютно не збираються виконувати можливий президентський указ про розпуск Верховної Ради. Вони нібито взяли курс на конфронтацію...

Для вищого керівництва „регіоналів”, подейкують, був підготовлений досить детально прописаний документ щодо дій ПР на найближчі місяці. Участь у підготовці цієї „шпаргалки” для керівник осіб у таборі біло-синіх начебто брали і американські, і російські аналітики.

Стратегічна мета розробки – окреслення шляхів взяття “Регіонами” повної і влади в Україні. Варіант мирний – Ющенко покірно вносить кандидатуру Януковича на посаду прем’єра, відмовившись від усіляких попередніх умов. „Наша Україна” (принаймні її частина) приєднується до „антикризової коаліції”, отримуючи у винагороду куценьку пайку парламентських комітетів. Фактично відбувається асиміляція НУ „регіоналами” (решти блоку – “бютівцями”) і позбавлення Президента реальних владних повноважень та політичного впливу.

Але ж, як ми писали раніше, глава держави в повній відповідності до чинної Конституції може оголосити 25 липня про розпуск парламенту і призначити нові парламентські вибори. Адже саме тоді спливає 60 днів від дня відставки попереднього уряду. Тим самим він отримує шанси змінити політичну ситуацію і запобігти узурпації влади „донецькими”.

У „посібнику” для “Регіонів” цей варіант теж передбачено. У цьому разі нібито рекомендується задіяти жорсткий силовий сценарій.

Верховна Рада відмовляється “розпускатися”, оперативно до Києва доставляються до 50 тисяч „захисників українського парламентаризму”. Бажано, той самий контингент, який зривав візит кандидата в Президенти Ющенка до Донецька: дрібна кримінальна шпана, технікумівці, спортсменчики, молоді безробітні тощо. На трибуну оточеного „захисниками” парламенту виходить Олександр Мороз і повідомляє, що Президент видав незаконний указ і тим самим здійснив акт державної зради. Тому парламент розпочинає процедуру імпічменту Президента. До речі, для початку процедури достатньо набрати просту більшість – 226 голосів.

Чому указ є „незаконним”? Небезвідомий фахівець із підрахунків Сергій Ківалов (з яким за звання „видатного юриста сучасності може поборотися хіба що Віктор Медведчук) уже пояснив коротко: „Ніякої відставки не було, а мало місце складання повноважень членами попереднього уряду”.

Далі червоно-голубі коаліціянти сформують „уряд національної консолідації і стабільності” на чолі з Віктором Януковичем. А „захисники парламентаризму” на міцних плечах внесуть нових урядовців у приміщення Кабміну й посадять їх у відповідні крісла. Пояснюючи на мигах ошелешеній охороні „політику партії та уряду”.

До речі, якщо Ющенко обере такий собі проміжковий варіант і спробує зволікати якомога довше зі внесенням кандидатури Януковича до ВР, то коаліціянти просто обійдуться без Президента і призначать уряд самі. Усе одно Конституційного суду немає, і розбиратися з неконституційними діями доведеться дещо пізніше. Коли всі судді КС уже будуть „правильними”. Показово, що і Кушнарьов, і Янукович уже чітко висловили свою готовність до такого сценарію.

«Підписати кандидатуру прем’єр-міністра – це конституційний обов’язок Президента. Якщо цього не буде зроблено, то набуває чинності інша процедура – процедура подачі такої ж пропозиції від трьох фракцій, потім голосування в парламенті, і відповідну постанову підписує голова ВР», - сказав Янукович.

Авторові цієї публікації щодо “рекомендацій” для “регіоналів” розповіли значно раніше, ніж з’явилися відповідні заяви чільників ПР. Що може слугувати непрямим підтвердження дотримання “Регіонами” цих рекомендацій. І їхньої готовності до початку громадянського протистояння.

Просто ні „дони”, ні найняті ними аналітики не бачать жодних підстав для того, щоб гальмувати на 4 – 5 місяців у процесі захоплення влади. Це не просто втрата темпу й допущення політичних та геополітичних ризиків. Це ще й просто марна втрата величезних коштів (викинутих на вибори або не отриманих протягом періоду „розброду і хитання”).

Між тим, джерела у штабі БЮТ стверджують, що орговики сумно зізналися Юлії Володимирівні в неспроможності найближчим часом організувати справді масштабні акції. А час у цій ситуації, скоріше за все, гратиме проти Тимошенко. Тим паче, що фінансисти блоку, як кажуть у штабі БЮТ, поки що не перейшли до партії “Регіонів” лише тому, що „дони” виставили надто жорсткі умови здачі.

Отже, вирішального значення може набути відповідь на запитання про те, чи контролює Президент владні вертикалі? Чи може він створити дійову антикризову структуру (не плутати з „антикризовою коаліцією”!), яка б оперативно скоординувала діяльність влади з недопущення сценарію широкомасштабного громадянського конфлікту?

Микола Писарчук

УНІАН в Google News