Олександр Волков: Ющенко має назначити Тимошенко прем’єром і весь час її... – ну як чоловік із жінкою робить

Шанси Тимошенко стати  прем’єром не дуже великі... Порошенко, Жванія, Третьяков прибилися  до “тіла” і забули про потрібних людей... Сенсу розпускати парламент немає, але якщо Президент хоче довести, що він мужик, він може...

Інтерв’ю з депутатом Верховної Ради четвертого скликання, колишнім і майбутнім (?) “директором” парламенту Олександром Волковим...

Шанси Тимошенко стати  прем’єром не дуже великі

Олександре Михайловичу, почну з “оригінального” запитання: які Ваші прогнози щодо коаліції?

Формат, про який сьогодні говорять, – то лише розмови про наміри. Іде, так би мовити, “притирка”, перевірка “на вошивість”. Я б сказав – політичний шантаж: “ви нам не потрібні, а що ви хочете, а що ви не хочете...” Це все дурниці. Я не розумію, про яку коаліцію може йтися, якщо в Конституції чітко сказано: коаліцію створюють депутати Верховної Ради. Спершу потрібно прийняти депутатську присягу. От коли вони офіційно стануть депутатами, отоді настане час братися за коаліцію. Але – на яких засадах? Добре, що Президент нарешті зрозумів, що має брати участь у цьому процесі.

Насправді пропозиції Ющенка створити коаліцію навколо його програми “10 кроків назустріч людям”, підписати угоду про коаліцію, не розподіляючи посад, – то все затягування часу. Хоч я і не кажу, що це неправильно... Я впевнений, що основні переговори точаться навколо особи, яка очолить кампанію зі втілення в життя програми Президента.

Це буде Тимошенко?

Навряд чи. Її шанси  не дуже великі. Тому що її робота на посаді прем’єра нічого доброго людям не принесла.

Зменшення економічного зростання, зменшення ВВП прийшлося саме на період діяльності її як прем’єра. Вона сьогодні каже, що їй не дала працювати та команда... Це неправда. Команда була помаранчева. Там були один-два міністри, котрі мали свою думку, висловлювали її і не завжди підтримували прем’єра... Але більшість таки підтримувала будь-яку її пропозицію! Хоча все може бути...

Юлію Володимирівну попереджали, що нас чекають кризи на цукровому, на м’ясному та бензиновому ринках – я особисто їй це казав. Вона все знала заздалегідь, але нічого конкретного не робила. Просто невідомо, чого чекала. Казала, що Президент зібрав олігархів, вони про щось змовились проти неї...

Сьогодні Юлія Володимирівна дуже рветься до прем’єрства – грають її амбіції. Ось, мовляв, вона повернеться і все зробить... Нічого вона не зробить! Економічна ситуація така, що ніхто не зробить, кого б не призначили на цю посаду. Сьогодні треба приймати рішення не економічне, а політичне. Треба домовлятися з Росією відносно цін на енергоресурси, ринки постачання нашої продукції до Росії тощо. Нам вітчизняну продукцію нема куди подіти. В Європі наші ковбаса та цукерки нікому не потрібні. Наш ринок – це, безумовно, Росія. І треба думати, яка політична сила може взяти на себе налагодження економічних відносин з нашим стратегічним партнером – Росією.

Що це має бути за сила?

Думаю, на чолі цього процесу повинен стояти Президент, а широка коаліція має його підтримувати. На сто відсотків упевнений, що сьогодні створення помаранчевої коаліції призведе до абсолютного краху президентського престижу і його рейтингу. До тієї ж діжки потрапить і Юлія Володимирівна. Тому що економічна ситуація зажене їх в  кут (а це може трапитися восени), з якого вони вже не вийдуть. І тоді на помаранчевій ідеї можна буде поставити хрест. Це по-перше.

По-друге, сьогодні не варто думати про створення такої коаліції, яка б стояла однією ногою на виборцях Західної України. Треба думати й про тих 40%, що проголосували за Партію регіонів, комуністів, Вітренко, “Не так””, “Не туди” чи як їх там... Не можна забувати про цих людей. І Президент як гарант Конституції має передусім думати про об’єднання народу України. Він повинен поставити крапку в політичному протистоянні між Сходом і Заходом. Так, саме він має здійснити цю історичну місію. Історична місія Президента – об’єднати Україну! І першим кроком має бути створення широкої коаліції, у яку б увійшли Партія Регіонів, БЮТ, НСНУ, Соцпартія.

Порошенко, Жванія, Третьяков прибилися  до “тіла” і забули про потрібних людей

Ви кажете так, наче консультуєте олігархів з “Нашої України”– Порошенка, Жванію, Третьякова, котрі, якщо вірити представникам БЮТ, кажуть приблизно те саме...

На жаль, Порошенко, Жванія і Третьяков до мене за консультаціями не звертались.Я казав це завжди – не тільки сьогодні. Історія зазвичай показує, що я був правий.

Ви спілкуєтеся з Порошенком?

У мене нормальні стосунки і з ним, і з Жванією, і з Третьяковим. Але так склалося, що вони сьогодні біля “тіла”... Під час революції ми спілкувалися дуже часто, і каву, і сто грам пили... Потім вони до “тіла” прибилися й забули, що їм потрібні люди, які можуть прогнозувати і робити політичні події. Коли сталася біда з Порошенком і Третьяковим (йдеться про звільнення їх з посад голови РНБОУ та помічника Президента минулої осені. - УНІАН), я був єдиним, хто сказав: Президент не має морального права звільняти їх з посад. Він мав відсторонити їх від роботи на термін до з’ясування ситуації, яку збурив провокатор Зінченко. І хай слідство і суд вирішать, чи були з їхнього боку корупційні дії. Пізніше не лише слідство, але й суд довели, що такого не було. А Президент уже їх звільнив.

Тому я казав, що їх потрібно поновити на посадах.

Що в голові Президента – я не знаю

Що б Ви порадили Президентові у зв’язку з нинішньою ситуацією? Як йому позбутися такого небезпечного конкурента у 2009 році, як Тимошенко? Призначити її прем’єром?

Безумовно. Негайно прийняти рішення про призначення її прем’єром. Сьогодні в нього сильна позиція, адже питання про створення помаранчевої коаліції, вважай - підтримку Тимошенко на посаді прем’єра, висловила партія (рішенням Ради НСНУ від 5 квітня. – УНІАН), а не він. Ющенко може сказати: “Ну що я можу зробити - це політрада вирішила, я маю прислухатися. Хай буде прем’єром, а я подивлюся, що з цього вийде”. І весь час її... пробачте, як чоловік з жінкою робить...

Тобто, чекати коли вона провалиться?

Ну, довго чекати не доведеться, і конкурента на виборах 2009 року позбавиться.

Приблизно, як свого часу Леонід Данилович чекав, коли провалиться прем’єр-міністр Ющенко, якщо вірити записам Мельниченка?

Я не думаю, що Леонід Данилович чекав, що Ющенко провалиться, просто він бачив у Ющенкові те, чого не бачили інші люди - що він слабкий, незібраний керівник.

А яка логіка нинішніх дій Президента? Він просто затягує час, чи в нього вже склалося якесь рішення, що ось Юля буде прем’єром, а я її завалю?

Що в голові Президента – я не знаю.  Але сьогодні час грає на нього. Цей переговорний процес зводиться до абсурду, коли Юлія Володимирівна весь час каже: завтра ми підписуємо меморандум, у мене все готово. Що підписуємо? Що готово? Цього не знає ніхто, крім самої Юлії Володимирівни.

Це схоже на ритуал...

Чим більша вся ця штовханина, тим далі ці переговори доходять до абсурду, і тим більше Президент виграє.

 “Регіони”, як і БЮТ, теж висувають вимогу, щоб прем’єром був лідер їхньої сили Янукович...

“Регіони” правильно роблять. Зараз іде підготовчий процес, арт-підготовка. До конкретних переговорів ще час не дійшов. Сьогодні це все балачки. Тож від БЮТ висувають Юлю, від “Регіонів” – Януковича.

А ось коли почнеться справжній процес - як депутати стануть депутатами і коли треба буде приймати рішення, особливо, коли до його прийняття залишиться 5 - 10 днів, а далі гаплик, - ось тоді вже будуть сідати й думати. Якщо не Янукович – то хто? Якщо не Юля – то хто? Якщо Юля не прем’єр – то що нам? Може, нам генерального прокурора, СБУ, МВД, Нафтогаз, Мінтранс або щось іще?.. Сьогодні вони думають: давайте нахрапом, якщо не пройде, то спробуємо якось по-іншому.

Тобто я абсолютно впевнений, що сьогодні всі політичні сили перевіряють самого Президента. А раптом він не витримає і скаже: політрада вирішила - хай буде Юля. Я погоджусь і внесу кандидатуру Тимошенко.

Поки що він тримається як мужик. Поки що... Лапшу їм вішає - і правильно робить. Літаки в Італію ще літають, йому привезуть ще пару коробок – надовго вистачить.

Сьогодні Віктору Андрійовичу потрібен Конституційний Суд, який  щонайшвидше скасує політреформу.

Він, до речі, про це натякав і в своєму радіозверненні...

 Ось бачите! Уже починається просвітління!

Давно  пропоную  Тимошенко прийняти холодний душ

За умов “широкої коаліції”, тобто за участю “Регіонів”, Тимошенко збирається йти в опозицію. Чи це кращий варіант для України?

Тимошенко сьогодні користується не розумом, а амбіціями. Я їй вже пропонував і знову пропоную  прийняття холодного душу. Їй треба думати не про бажання взяти посаду керівника уряду і “поцарювати” півроку, бо більше не вийде. За півроку її разом з усім урядом і Президентом знесе економічна ситуація. Бо і Ющенко буде причетний до ситуації, що складеться. А те, що вона складеться, – це сто відсотків! Економічна ситуація така, що восени Президент буде змушений відправити уряд у відставку.

Чи буде переформатована парламентська коаліція, якщо таке трапиться?

Безумовно. Як тільки в коаліції не буде 226 голосів, Президент попереджає про те, що є термін для сформування нової коаліції і нового уряду.

Юлі треба розігнати все оточення, що зібралося біля неї, і подумати про майбутнє

Наскільки я розумію, Партія регіонів на це й розраховує. Вони вичікуватимуть, коли помаранчева коаліція провалиться, щоб надалі взяти участь у формуванні парламентської більшості...

Вони правильно роблять, що пропонують участь у коаліції, тому що дбають про об’єднання держави. Але  краще б вони не так агресивно це робили.

Для них, знаєте, було б дуже вигідно піти в опозицію. Те саме – і для Тимошенко. Юлія Володимирівна та її оточення трішки лукавлять, коли кажуть, що вона не балотуватиметься у Президенти у 2009 році. Я думаю, їй не треба так часто це повторювати, тоді воно не так впадатиме в око. Хоча вона правильно поспішає, тому що три роки для підготовки до президентських виборів – це не термін. І вже сьогодні треба готувати команду. Але я б на її місці вибирав: або задовольняти свої амбіції щодо прем’єрства – на 6 - 8 місяців, а потім повний провал, після якого  вона поставить на своїй політичній кар’єрі хрест. Або – сьогодні піти в опозицію, спостерігати за розвалом економіки і казати: “Бачите – я ж попереджала!” і - стати лідером президентської гонки.

Кандидата на посаду Президента на Сході сьогодні немає. Я думаю, що Віктор Федорович не буде брати участь у президентських виборах 2009-го року -  шансів перемогти у нього мало. А на місці Юлії Володимирівни я спрямував би свої стопи до виборців у тих областях, де вона перемогла. Там треба попрацювати і закріпити свої позиції. Якщо в країні погіршуватиметься економічна ситуація,  вона стане абсолютним лідером на Заході, а потім на Сході треба  домовитися з командою Януковича. Це, думаю,  буде не складно. І тоді конкурентів на виборах 2009 року в неї практично не буде.

Але сьогодні її підштовхують пограти в “коротку” політику з отриманням прем’єрства. Мовляв, поцарюємо 6 - 7 місяців, а там побачимо. У політиці так не буває, це абсолютна дурниця. Якщо є розум, якщо є сили, і якщо розкладено весь пасьянс, то вона повинна думати, що буде далі.

Деякі політики кажуть, що у Президента немає повноважень... У Президента є повноваження. Усе залежить не від повноважень, а від особи, яка на цій посаді перебуває. Я вам гарантую, якби Юлія Володимирівна чи Янукович був на посаді Президента з нинішніми повноваженнями, то вже завтра всі стояли б у шерензі з поклоном “чєво ізволітє?”

По-друге, ті рішення, які були прийняті парламентом щодо політичної реформи, не відповідають Конституції. І я абсолютно впевнений, що не сьогодні-завтра Верховній Раді таки доведеться затвердити суддів Конституційного Суду. Президентське подання з  приводу скасування політреформи вже є. А судді, гадаю, приймуть правильне рішення і скасують те, що було прийнято 8 грудня 2004 року (зміни до Конституції. – УНІАН). Тоді Президент матиме повноваження набагато ширші, і президентська шапка й трон стають набагато привабливішими. Передусім для Юлії Володимирівні. Тому моя їй порада:  Юлю, не слухай своїх “наушників” Бродського, Томенка і т.п., а сядь і подумай (а думати в тебе є чим) -  що робити. На мою думку, треба просто розігнати оте все оточення, яке біля тебе зібралося й хоче поцупити те, що досі не поцуплено, і прийняти єдино правильне рішення про своє майбутнє та політичне майбутнє держави.

Олександре Михайловичу, якщо я правильно зрозумів, то ви б порадили Юлії Володимирівні йти в опозицію?

Я насамперед порадив би їй не брати на себе відповідальність за економічну ситуацію, яка сьогодні склалася. Хай її політична сила буде в цій коаліції, але вона ні в якому разі не повинна очолювати уряд, бо тоді всі негаразди спишуть на неї, і її політичній кар’єрі – звіздець!..

Це нереально...

Я мислю як політик, як професіонал, як людина, яка бачить, що має бути і як може складатися її політичне майбутнє.

Які політичні перспективи Юлії Володимирівни, якщо вона таки прийде на прем’єра, а тоді провалиться?

Якщо вона піде на прем’єрство і не витягне економічну ситуацію - а вона її не витягне, зокрема, тому що Росія вже зробила заяву про підвищення у другому півріччі ціни на газ  для України до рівня європейської. Наша промисловість цього не витримає. За таку ціну ні населення, ні промисловість - ніхто не зможе купувати газ. А з резервів Нацбанку брати нічого. Давати мільярдні кредити Україні ніхто не поспішає. Тому я прогнозую, що ситуація буде абсолютно провальна, і про свою політичну кар’єру Юлія Володимирівна може забути.

Але вона казала, що газове питання дуже швидко вирішить...

Якщо згадати все те, що вона казала, обіцяла... На те вона й жінка, щоб багато говорити, а нам, “лохам”, слухати.

Безсмертний може красиво говорити, але потрібні конкретні справи

Як би ви охарактеризували переговорний потенціал Романа Безсмертного?

Я Романа Петровича добре знаю, ми з ним співпрацювали, я працював “директором” парламенту, а він представником Президента (Кучми. - УНІАН). Це розумна людина, гідний політик, але, розумієте, є - бажання, а є -конкретна справа. Пам’ятаєте, у 2004 році, влітку, у розпал президентської кампанії Віктор Андрійович прийняв рішення і звільнив Романа Безсмертного з посади керівника виборчого штабу, тому що виборча кампанія стала пробуксовувати. Говорити - це одне... Він може говорити дуже красиво, а робити – зовсім інше. Тут треба трішки інший талант.

Я підтримую Романа, підтримую його ораторські здібності, його здатність думати, але цього замало для того, щоб проводити такі переговори. У цих переговорах не найголовніше – розуміти ситуацію, яка складається. Для цього не потрібно мати багато розуму, а потрібно, щоб ти сам пропонував політраді, тим людям, які приймають політичні ухвали, єдине правильне рішення. А сьогодні Роман Петрович лише, м’яко кажучи, проводить в дію ті накази, які йому дають згори.

Президент?

Так, але власної ініціативи йому бракує. На мою думку, він повинен більш наполегливо відстоювати саме  свою позицію.

Єхануров задовольнив би всіх

Кого б ви хотіли бачити прем’єр-міністром?

Я вважаю, що Юрій Іванович - це та кандидатура, яка б могла задовольнити всіх - і Юлію Володимирівну, і “Регіони”, і всіх помаранчевих...

Від добра добра не шукають. Після провалу Тимошенко уряд Єханурова все ж таки трохи вирівняв ситуацію. Що буде далі? Упоратися з тією кризою, яка чекає нас на енергетичному ринку, думаю, і Юрій Іванович  сам, без широкої коаліції в парламенті не зможе. Йому знову ж таки будуть потрібні посередники в непростих переговорах з Росією, а це можуть бути представники Партії регіонів...

А кого б, на вашу думку, хотіла бачити українським прем’єром Росія?

Їй абсолютно все одно, але, думаю, що Путін уже вкотре не поздоровляв би навіть Януковича, якось непристойно це виглядає. Я вам скажу, що Янукович був би непоганий прем’єр, проте вважаю, що на це ніхто не піде з політичних міркувань. Тому що це обернеться загостренням політичної ситуації в країні. Я все ж таки порадив би зробити м’який крок і на посаду прем’єра призначити людину, що задовольняла б усі політичні сили, які могли б сказати: ми не програли. Не наш, але й не їхній. Розумієте, так? Я б не виключав з цього процесу самого Президента, хоче хтось цього чи не хоче, бо Президент сьогодні є основним гравцем у цьому політичному преферансі, і з його думкою треба рахуватися. Якщо Президент скаже: Єхануров, то нема питань, давайте погодимось. А через 7 - 8 місяців, якщо економічна ситуація погіршиться,  скажемо: пане Президенте, ви помилилися. Ще раз повторюю - чи Єхануров, чи Янукович, чи Юля  - вони на сьогодні нічого кардинального не зроблять. Потрібен якийсь термін, щоб зробити висновки, чи був це вдалий вибір.

Якщо у членів коаліції з “Нашої України” є якісь застереження проти Тимошенко чи Януковича, то давайте знайдемо таку кандидатуру, яка б не дратувала інші політичні сили, і щоб їх політичні амбіції були якось враховані. Бо якщо вони стоятимуть тільки на своїй кандидатурі – ось цей і ніхто більше, ну - то мине 60 днів,  і Президент змушений буде підписати указ про розпуск парламенту – і правильно зробить.

Сенсу розпускати парламент немає, але якщо Президент хоче довести, що він мужик, він може це зробити

Яка ймовірність такого кроку?

Питання це на слуху, його не раз оголошував і Рибачук, і Безсмертний та інші, це питання на поверхні. Воно як варіант розглядається, хоча й приховано.

По-перше, це момент залякування. Уся країна знає, що деякі депутатські мандати люди отримали не за красиві очі, а багато хто з них платив великі гроші. Тому розпуск Верховної Ради їх ніяк не влаштовує. Адже керівники політичних сил не гарантували їм, що в разі розпуску парламенту в наступні списки вони потраплять автоматично. Їм скажуть: це нова гра, форс-мажорні обставини. Ніхто ж не думав, що розпустять, ніхто на це не сподівався. Тому буде дуже великий спротив саме цих людей, що платили гроші, і вони вимагатимуть від керівництва своїх політичних сил, аби хоч якась коаліція була створена.

Щодо Президента... Я вже неодноразово казав і хочу повторити: Президент має право підписати указ про розпуск Парламенту. У нього є такі повноваження. Але він не може указом змінити думку виборців, тому вибори, які відбудуться через 60 днів після підписання такого указу, дадуть або такий самий результат, або ще гірший для “Нашої України”. Тому сенсу розпускати парламент - з метою  змінити формат політичних сил у Верховній Раді  - немає. Він буде аналогічний або ще гірший.

Але є й інша думка. Сьогодні спільнота сприймає Президента як “демократично-пластилінового”. Він дуже м’який,  не може гахнути кулаком по столу, матом послати, як це робив Леонід Данилович - і до нього всі гуртом ішли на поклін. Це, до речі, подобалось - і тому, хто посилав, і тим, кого посилали. Знали, що є хазяїн. Сьогодні, на жаль,  такого хазяїна немає. Так сталося.

Моя думка -  щоб заявити про себе як про людину сильну, Президент міг би піти на рішення про розпуск парламенту. Ось я дав вам термін, ви не домовились,  і плювати мені на те, які  будуть результати виборів!  І розпускатиму стільки, скільки треба - поки не домовитесь і не зробите те, що сьогодні потрібно для об’єднання України і припинення політичного протистояння.

А якщо ще буде скасовано політичну реформу, і, дай Бог, вибори проводитимуться за змішаною системою - тоді, скажімо, буде 225 мажоритарників, як у попередньому складі Верховної Ради. То з них щонайменше 200, які давали по 5 мільйонів доларів за участь у списках, тепер вкладуть у свій округ і, безумовно, стануть депутатами… Здогадайтеся, до кого вони примкнуть? До Президента! І тоді Президент матиме стабільну більшість... з нормальним “директором” парламенту.

Продовження

Розмову вели Дмитро Стаховський, Володимир Ільченко